Наталія Бєлімова – двічі переселенка з Луганщини, яка нині проживає у Луцьку. Завжди активна, позитивна та усміхнена. Нині жінка займається виготовленням натуральних льодяників, навчається на психолога, входить до Ради ВПО при Волинській ОДА та є співзасновницею громадської організації «Старт у нове життя».
Саме у Луцьку жінка знайшла справу, яка приносить задоволення – виготовлення льодяників. Отож, про життєвий шлях пані Наталі читайте далі.
Життя до…
Початок війни у 2014 році подружжя Бєлімових зустріло в рідному Луганську. Тут жили і працювали на «Укрзалізниці». Довгий час прожили в окупації, залишили рідне місто лише в 2019 році, коли обох звільнили з роботи. У Нікополі (місто в Дніпропетровській області) запропонували роботу чоловікові Наталі, туди й вирушили. Там прожили ще рік. А потому переїхали до Старобільська, що на Луганщині.
Саме там зустріли найгірший ранок для усієї країни – 24 лютого 2022 року. Як розповідає пані Наталя, місто окупували практично одразу, але всі сподівалися, що це не на довго, що незабаром все це закінчиться. На головній площі міста з’явився російський прапор. Люди вийшли в перший день і зняли його. Так само було на другий і третій день.
«А вже на четвертий день нам не дали його зняти «автоматчики». Напевно, тоді прийшло розуміння, що це вже серйозно і небезпечно. Кілька днів потому вирішили, що потрібно виїжджати. Це було 6 березня 2022 року. Вже два роки минуло, – із сумом згадує жінка, – як покинули минуле життя і вирушили в невідомість. Планували їхати власним авто після евакуаційних автобусів. Однак в той день евакуацію відмінили. Тому ризикнули і разом із друзями поїхали «сірою зоною» через Куп’янськ і Балаклею. Було зовсім незрозуміло, де наші, де «орки» стоять. Куча блокпостів… Ми так раділи, коли виїхали до «наших», я там ледь не танцювала».
Дорога у невідоме…
Полтава, Умань, Хмельницький. Шалені пробки та довгі черги на заправних станціях дуже вимотали подружжя. Тоді й вирішили їхати до Луцька, де живуть далекі родичі чоловіка Наталі.
«Тут змогли трохи перепочити, зібратися з думками та вирішити, що робити далі. Загалом мені дуже подобається Луцьк. Він дуже красивий. Тут люди інші, більш щасливі: ходять, посміхаються. Я дуже вдячна, бо всі допомагали нам, як могли, – наголошує Наталія Бєлімова. – Місяців три-чотири я взагалі не розуміла, що робити далі. Було дуже складно. Ходила містом в пошуках хоч якоїсь роботи: плела сітки, допомагала розбирати гуманітарку, знайомилася з дівчатами-переселенками, обмінювалися контактами… Під кінець року я зрозуміла, що так більше не можна жити, треба щось робити. Прийшло розуміння, що це на довго і треба влаштовувати життя на новому місці».
«Старт у нове життя»…
Наприкінці зими 2023 року Наталя доєдналася до недільних зустрічей для жінок-переселенок. Саме тут виникла ідея створення громадської організації «Старт у нове життя», головний напрямок діяльності якої – жіночий саморозвиток, започаткування власної справи, підвищення впевненості у собі тощо. Нині учасниці організації постійно беруть участь у різноманітних тренінгах, семінарах, навчаннях та заходах.
Для прикладу, аби об’єднати українців із різних куточків світу, 11 вересня 2023 року провели акцію «Нитка єднання». В ній взяли участь 84 жінки віком від 10 до 87 років із 34 міст України та навіть Німеччини.
«Ми з дівчатами об’єдналися і заснували громадську організацію. Навіть не так. Громадська організація об’єднала та відродила нас! «Старт у нове життя» – це місце, куди можуть прийти всі, кому не вистачає спілкування. Тут ми навчаємося, самовдосконалюємося та підтримуємо один одного», – зауважила жінка.
Окрім того, Наталя Бєлімова спільно з колегами з громадської організації Анною Карамишевою-Борисенко та Юлією Крючковою – входять до складу Ради з питань внутрішньо переміщених осіб при Волинській ОДА.
Захоплення, що переросло у власну справу…
«Солодке життя» пані Наталі розпочалося ще в Старобільську, коли вона не змогла знайти роботу за спеціальністю. В невеличкому містечку з населенням 12 тисяч чоловік жінка почала виготовляти букети з цукерок. Однак грандіозні плани не змогла реалізувати через початок повномасштабного вторгнення. А на Волині доля подарувала їй другий шанс, аби розпочати власну справу:
«В той момент, коли ми вже жили у Луцьку, я була дуже розгублена. Сиділа вдома і нічого фактично не робила, тоді вперше приготувала цукерки для сина. Вони мені не сподобалися, нагадували якусь «радянщину». На допомогу прийшов Інтернет. По рецепту з Ютубу зробила свої перші льодяники. І вийшло. Потім зробила ще кілька для родичів та знайомих. А вже тоді до мене звернулися з проханням виготовити 25 патріотичних цукерок на шкільну ярмарку. Так все почалося й закрутилося», – розповідає пані Наталя.
Вже на початку 2023 року Наталія Бєлімова успішно завершила спеціальні курси від громадської організації «Розвиток Волині», по завершенню яких написала бізнес-план із виготовлення льодяників. Окрім отриманих знань, виграла харчовий принтер, індукційну піч і посуд для приготування смаколиків.
Нині жінка робить цукерки на дні народження, шкільні ярмарки, для розважальних закладів та великих бізнес-компаній Луцька. Також льодяники замовляють з різних куточків країни. Окрім того, жінка проводить майстер-класи з виготовлення цукерок для дітей та дорослих, бере участь у благодійних ярмарках та співпрацює з благодійними організаціями такими як: «З добром у серці», «Луганщина дії», «Робимо добро дітям» та інші.
Вчитися ніколи не пізно…
Восени 2023 року Наталія Бєлімова, скориставшись підтримкою Волинського обласного центру зайнятості, пішла навчатися на психолога.
«Це дуже корисно, тому що саме мені для громадської діяльності цих знань не вистачало. Приходять люди, розповідають про свої нелегкі долі, а я іноді не знаю, як себе поводити. Відчувала свою безпорадність. А тоді думаю, що це просто доля – повчитися. В мене уже визначена тема магістерської роботи: «Посттравматичне зростання жінок ВПО у Волинській області». Я на своїх дівчатах проводжу опитування і це моя робота», – розповідає жінка.
Через терни до зірок…
За цих два роки Наталія Бєлімова пройшла складний та тернистий шлях. Чимало випробувань випало на долю жінки. Когось вони могли зламати, але тільки не пані Наталю:
«За цей час я зрозуміла, що як би не було складно, життя все одно налагодиться: знайдеться житло та нові друзі, можна здобути нову професію чи навіть започаткувати власну справу. Головне – не падати духом та йти уперед!»
