Призер чемпіонату світу з веслування Дмитро ОЗИМОК: «Гарна техніка, відчуття води і вдалий старт – це вже півперемоги»
Нинішнє літо порадувало майстра спорту з веслування на байдарках і каное Дмитра Озимка з Шацька високими досягненнями в спорті. Дві надважливі події в кар’єрі спортсмена, яким передувала потужна і довготривала підготовка – чемпіонат Європи з веслування на байдарках і каное в Італії та чемпіонат світу в Болгарії – завершилися тріумфом і зробили перспективного веслувальника знаменитим.
Дворазовий чемпіон Європи і срібний призер чемпіонату світу днями приїхав додому в Шацьк. Відповідальні змагання позаду, до початку нового навчального року (Дмитро навчається в Львівському училищі фізичної культури і спорту) ще майже місяць. Є можливість відпочити, побути з сім’єю, зустрітися з друзями. На наступний після приїзду день Дмитро завітав до Шацької дитячо-юнацької спортивної школи, у стінах якої відбулася наша розмова про великий професійний спорт, веслувальні перегони з найсильнішими спортсменам Європи і світу, про враження і плани на майбутнє.
– Дмитре, найперше вітаю вас із блискавичним дебютом на престижних міжнародних змаганнях! Нарешті, вдома і маєте час для відпочинку.
– Дякую! Так, підготовка і самі чемпіонати – це події, які вимагали зібрати волю в кулак і працювати на повну силу. Зараз усе позаду, Європою задоволений, світом – не дуже, бо відчував, що здатний на кращий результат. А загалом виступи мене порадували. Найближчим часом планую поїздку в м. Львів, на нагородження, – мене визнали кращим спортсменом Львівщини у червні. Далі хочу трохи відпочити.
– Ви ввійшли в склад збірної України на чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное, який відбувався в італійському містечку Ауронцо-ді-Кадоре, і завоювали дві золоті медалі. Чи очікували, що на вас чекає такий приголомшливий успіх?
– На Європі все вдалося на 100%. Вдалий старт, жодних помилок і форс-мажорних обставин. Як результат – наша каное-четвірка фінішувала першою, другу золоту медаль я здобув в каное-одиночці на 200 м. До цих змагань нашу збірну готували на навчально-тренувальному зборі в Житомирі, я вдячний тренеру Едему Мурадасілову за підготовку і розуміння. Після великих навантажень під час «намотування» кілометражу я зумів втримати оптимальну фізичну форму і перемогти. Італія запам’ятається мені цими перемогами і мальовничою місцевістю Ауронцо-ді-Кадоре, розташованого серед гір Альп.
– Після чемпіонату Європи часу на відпочинок у вас практично не було, бо потрібно було відразу готуватися до світових перегонів.
– Так, знову багатогодинні тренування, сотня пройдених на воді кілометрів. Коли наша збірна прибула у болгарський Пловдив, де відбувався чемпіонат світу, я був впевнений у своїх силах. Проте зробив помилку на старті одиночного запливу: надто близько під’їхав до «ловушки», яка тримає човен, і вона відштовхнула мене назад у найбільш відповідальний момент. Як наслідок – втратив на старті дорогоцінні миттєвості часу, відстав і вже не міг наздогнати суперника. Перемога дісталася росіянину, якого я, до речі, переміг в Італії.
– Які дистанції ваші улюблені?
– 200 м. Ще впевнено себе почуваю на п’ятисотці. Але цього року на світі відмінили цю дистанцію в одиночних запливах. На коротких відстанях важливо вдало стартувати, якщо ж «проспиш» і підеш сьомим чи восьмим, то вже майже неможливо прийти до фінішу першим.
– Не впали у відчай, коли перемога дісталася не вам?
– Якщо чесно, то я дуже хотів перемогти. Була хвилина відчаю на фініші, але не довше. Потрібно було готуватися до запливу в каное-четвірці. Командою ми показали гарний результат, ставши срібними призерами чемпіонату світу.
– Ваші партнери по четвірці – це Олександр Яцюк, Павло Семенюк з Ковеля та Ілля Шаргородський з Одещини. Як давно ви знайомі?
– Досить давно. У складі цього екіпажу я брав участь у змаганнях, ще будучи вихованцем Шацької дитячої спортивної школи. Ми команда, що працює на спільний результат і впевнено йде до поставленої мети.
– Яким тренерам ви завдячуєте своїми високими результатами у веслувальному спорті?
– У веслуванні я з 11-річного віку, відколи почав відвідувати Шацьку ДЮСШ. Моїм першим тренером є викладач школи Леонід Цюп’ях. У школі я буквально «захворів» веслуванням, було безліч спортивних перемог, я став чемпіоном України. Впродовж трьох років навчання в Львівському училищі фізичної культури і спорту мої наставники – це Михайло Поцюрко і Володимир Дець. Тренер збірної України, як я вже згадував, Едем Мурадасілов. Це ті люди, які бачать в мені потенціал, розвивають мої здібності і націлюють на перемогу. За це я їм дуже вдячний.
– Хто ваші найпалкіші вболівальники?
– Це, звичайно, мої рідні. Хвилюються, телефонують, не пропускають жодного прямого ефіру з відповідальних перегонів. Буває, що й плачуть і п’ють заспокійливе, коли емоції б’ють через край! Дуже зручно користуватися додатком Viber. Навіть коли я за кордоном, мама мені телефонує, ми розмовляємо, а тоді вже вона заспокоює і всіх рідних. Відчуваю підтримку друзів і земляків із Шацька, учнів і викладачів Львівського училища.
– Ви згадували про оптимальну фізичну форму для спортсмена, який бере участь у змаганнях європейського та світового рівня. Якою вона має бути, про що варто пам’ятати веслувальнику на старті?
– У веслувальному спорті важлива не так фізична сила спортсмена, як технічна підготовка. Можна мати гарну техніку і відчуття води – і в тебе з’являться великі переваги над суперником. Правильно зробити гребок, виштовхнути човен, не прогавити старт – це вже півперемоги.
– І наостанок поділіться своїми спортивними планами.
– У спорті я переходитиму в іншу категорію – молоді до 23 років. Я там буду наймолодшим, тому важко буде конкурувати з дорослішими і більш досвідченими спортсменами, які вже побували на Олімпіаді. Також хочу закінчити училище і вступити до університету.
– Ваша спортивна кар’єра цьогоріч стрімко пішла вгору. Бажаю вам не опускати планку і впевнено йти до нових перемог, головні з яких, я впевнена, у вас попереду!
Розмовляла Мирослава ЦЮП’ЯХ
