На території населених пунктів України відповідно до діючого законодавства України поряд з адміністративними будівлями всіх рівнів влади можуть проходити масові заходи політичного та соціального характеру (мітинги, демонстрації, пікетування, страйки), організовані для вирішення політичних, релігійних та соціально-побутових питань. З метою усунення негативних наслідків, які можуть настати в наслідок цих заходів, є необхідність дотримання порядку проведення таких заходів.
Мітинг — це організована форма політичних дій, оскільки в нього є організатори, цілі та завдання (наприклад, домогтися якомога більшої підтримки виборців на користь того чи іншого кандидата і виграти виборчу кампанію). Водночас мітинг, як і будь-яке багатолюдне зібрання, може перетворитися за певних умов у стихійний некерований процес і супроводжуватися раптовою зміною настроїв учасників, вибухом емоцій, бурхливими пристрастями.
Демонстрація — масова хода, як публічне вираження соціально-політичного настрою.
Відповідно до ст. 39 Конституції України, громадяни мають право — збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 3 пункту 6 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28.07.1988 р. (далі — Указ), а також згідно з Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 р., вирішення питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, інших масових заходів, а також здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст. 39 Конституції України та Указу до виконавчого органу місцевої ради організаторами, не пізніш ніж за 10 днів до проведення заходів, подається відповідне повідомлення. В повідомленні зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена та по-батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви. Виконавчий орган розглядає заяву і повідомляє уповноваженим (організаторам) про прийняте рішення не пізніш як за 5 днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. Якщо виконавчий орган виявить порушення законодавства з боку організаторів масових заходів, то він повинен звернутися до суду з заявою про заборону проведення заходів. При цьому виконавчий орган має право при потребі запропонувати тим, хто звернувся з заявою, інші час і місце проведення заходу. Рішення та дії, що порушують право на проведення зборів, мітингів та демонстрацій можуть бути оскаржені у суді.
У діючому законодавстві існують обмеження щодо проведення зазначених акцій. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Конституція України, право громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації можна обмежити винятково «з метою попередження заворушень чи злочинів, для охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод інших людей».
У разі порушення зазначених норм, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом Україні передбачена відповідальність.
Любомльська міжрайонна прокуратура.
