Історія бійця зі Світязя Валентина Хомича, який одним з перших став на захист України

Війна і мир Валентина ХОМИЧА

У день Покрови Пресвятої Богородиці Україна відзначає ще й державне свято – День захисника України, а також 76-ту річницю утворення Української Повстанської Армії.

І коли українці сподівалися, що ветерани Другої світової війни, учасники бойових дій в Афганістані стануть останніми, хто матиме статус учасників бойових дій, то ці надії виявилися марними. Тепер цей статус мають ще й хлопці, котрі вже п’ятий рік постійно від­стоюють територіальну цілісність України у війні з Росією.

Серед чималої когорти бійців, котрі стали на захист України у цій гібридній війні, – житель села Світязь Валентин Хомич.

Його доля схожа до тисяч історій бійців першої хвилі мобілізації (2014-2015 роки). На той час мобілізовували чоловіків, котрі мали у своєму «послужному списку» строкову службу або військовий квиток, який отримали після закінчення вищого навчального закладу.

Як і сотні волинян, потрапив служити у 51-шу ОМБ (тепер – 14 ОМБ) у Володимир-Волинський. Там пробув два місяці, де вдалося відновити деякі військові навички ще зі строкової служби. У травні 2014-го потрапив на навчання на Тучинський полігон Рівненської області, потім – на полігон в Широкий Лан Миколаївської області. А вже звідти у червні помаленьку почали просуватися до кордонів з Донецькою областю та зосередилися на Маріупольській трасі між селами Дачне та Альоновка.

– Вже потім, після подій у Во­лновасі, коли розстріляли блок­пост з нашими хлопцями (там був поранений його одно­сель­чанин Дмитро Шостак. – Авт.), почали розуміти, куди потрапи­ли і що відбувається, – ділиться спогадами учасник АТО.

Уже на місці бійці побачили, що насправді відбувається у тоді ще так званій зоні АТО та відчули різницю між тим, що по­казували по телебаченню. – Ко­ж­ного дня були «двохсоті» та «трьохсоті». Це тільки те, що бу­ло в нас. А ще ж існували й інші гарячі точки по всьому пе­риметру лінії розмежування. Тобто насправді жертв війни є набагато більше, – говорить Валентин Хомич.

Основним завданням підро­з­ділу, де служив Валентин, був супровід «Градів» та іншої військової техніки, яка виїжджала на обстріли. Майже три місяці дислокувалися між селами Оленівка та Березне, контролювали трасу, щоб на Маріуполь не було про­риву. «І ми відправляли, і нам «присилали» посилки», – так згадує про той період війни Валентин. Також боєць займався карто­графічною роботою при штабі, адже він є спеціальністом геодезії та картографії.

Лише через збіг обставин Ва­лентинові вдалося уникнути Іло­вайського котла: в той день во­линські волонтери мали при­їхати з передачею з дому, а гру­па, яка виїжджала в напрямку Іловайська, не мала часу чекати. Тож і поїхали без Вале­нтина, котрий сам у командира про­сив­ся у цю групу. Не по­вер­нулися з того страшного котла двоє бій­ців, один з яких заги­нув, інший вважається безвіс­ти зниклим. Було чимало пора­нених…

«Чи не страшно було?», – за­питую. А у відповідь чую: «Особ­ливо про те не думалося. Просто виконували свою роботу. Го­лов­не – при обстрілах вчасно сховатися у бліндажі».

Питаю в атовця і про забез­печення бійців продуктами, фор­мою. Той відповідає: «Харчів вистачало, а от форму дово­ди­лося купувати двічі, бронежилета купив брат – кадровий війсь­ковий з Одеси. Правда, після повернення з вогневих рубежів його довелось повернути братові, який сам після того двічі бував у зоні АТО».

Наприкінці листопада підрозділ, в якому перебував Валентин Хомич, повернувся із зони бойових дій. Тоді він і розповів рідним, де був і що робив. «Вдома казав, що служу на полігоні в Широкому Лані. Лише раз мало не «спалився», коли говорив з дружиною по телефону та почався обстріл. Сказав, що це наші тренуються на полігоні», – додає Валентин.

У квітні 2015-го чоловіка демобілізували. Повер­нув­шись додому, знову став на роботу у приватне підприєм­ство «Шацькземсервіс». Разом із Дмитром Шостаком, Віталієм Бонком та Андрієм Федуном стали ініціаторами створення та засновниками громадської організації «Ветерани АТО Шацького району». Валентин Хомич є ще й депутатом Світязької сільської ради. Коли зверта­ються односельчани – учасники АТО – допомагає їм у вирішенні проблем. Діяльність громадської організації теж вважає потрібною для бійців, адже розуміє, що хлопцям треба моральна підтримка, допомога у вирі­шен­ні проблем із реабілітацією, оздоровленням, соціаль­ними питаннями. І гуртом це зробити краще. Зібрані членські внески розподіляють на допомогу для лікування ветеранів АТО району.

Тісний зв’язок підтримує Валентин Хомич зі своїми побратимами по службі. «Частіше, навіть ніж того хотілося б, – сміючись, каже Валентин. – У Володимирі, Ковелі, Люблинці є хороші друзі, з якими часто збирає­мося сім’ями, з кимось навіть стали кумами. Влітку зустрічаємося на Світязі. Навіть минулими вихідними бачилися».

А у переддень Дня захисника України Валентин Хомич бажає усім побратимам удачі, здоров’я та миру, миру і ще раз миру та сподівається, що ця війна буде останньою для українців.

Віта ШЕПЕЛЯ