Строкова служба – це почесний обов’язок кожного свідомого громадянина України. І хоч тепер молодь не дуже хоче йти служити у Збройні сили, проте є хлопці, котрі розуміють важливість такої місії не тільки для держави, а й, у першу чергу, для себе. Серед юнаків Шацького району, котрі не ухилилися від виконання свого обов’язку, – житель Шацька Едуард Ключук.
Хлопець після завершення навчання у Шацькому лісовому коледжі у 20-річному віці був призваний на строкову військову службу. Вирішив не ухилятися від служби в армії, адже розумів, що це – його обов’язок як громадянина, а навики, здобуті там, можуть знадобитися і в майбутньому.
Навчальний період відбував у танковому полку в Старичах, потім – тримісячне відрядження в інженерні війська у Білу Церкву Київської області. Там разом із іншими солдатами переважно доводилось заступати у варту, також солдат отримав навики поводження з різноманітною зброєю. Та найцікавіше в армії, зізнається, було вчитися їздити на танку.
Армійський режим з підйомами о шостій ранку та відбоями о десятій годині вечора, нічними навчальними тривогами, фізичними заняттями на спортивних майданчиках та стройовою підготовкою на плацу дисциплінує, виробляє у юнаків певні навички, котрі зможуть бути корисними у дорослому житті, – переконаний Едуард.
– Служба не така страшна і важка, як декому здається. Наприклад, харчування у нашій частині було навіть кращим, ніж удома. На сніданок, окрім пюре чи круп, макаронів, давали рибу, сардельки, м’ясо, також солодощі (соки, вафлі, печиво). Обід був комплексний: перша, друга страва, фрукти (банани, яблука). Повністю забезпечували формою. Не сказав би, що служба була важкою, а – корисною – однозначно так, – розповідає вчорашній солдат.
За півтора року армії багато чого запам’яталося, знайшов нових друзів, адже разом з ним служили чимало хлопців з Волині. Задоволений, що вдалося опанувати навики поводження з багатьма видами зброї, а саме навчитися збирати, розбирати, доглядати за нею, чистити. Вміє Едуард кидати гранату. Отримав також навики артилериста-навідника.
Тепер, коли хлопець демобілізувався зі строкової служби, планує трохи відпочити та підшукати якусь роботу. Хоч своє майбутнє і не планує пов’язувати з військовою службою (як зазначають у військкоматі, для юнаків після служби є чимало вакансій у Збройних силах. – Авт.), проте переконаний, що справжній чоловік має навчитись тримати зброю в руках, а навики та досвід, здобуті в армії, будуть корисними і в подальшому житті.
Віта ШЕПЕЛЯ
