Акція «Георгіївська стрічка» стартувала на Волині у 2009 році. Відтоді члени обласної організації «Молоді регіони» щорічно 9 травня розповсюджували стрічку десятками, а згодом і сотнями тисяч екземплярів, таким чином дякуючи ветеранам Другої світової за їхній подвиг. Минулого року на День Перемоги помаранчево-чорну стрічку показово демонстрували на верхньому одязі представники влади Шацького району, жителі і гості районного центру, учні школи і студенти лісового коледжу. Прийшла додому з двоколірною стрічкою і моя донька-школярка, поцікавившись у мене, що ж це їй прикріпили. Скориставшись послугами Інтернету, доступно розповіла їй про походження символу. Для себе ж зробила висновок, що усі, хто долучається до акції «Георгіївська стрічка», віддають свій голос на підтримку імперської політики Кремля, а не шанують пам’ять ветеранів.
Якщо й були якісь сумніви щодо цього твердження, то Майдан розставив усі крапки над і. Георгіївські, а по-народному колорадські стрічки стали символом Антимайдану, прихильників кримінальної влади Януковича і противників євроінтеграції. Сьогодні саме люди з помаранчево-чорними символами (стрічками, пов’язками, прапорами) захоплюють на Сході державні органи і силові структури, викрадають і катують інакодумців, тобто українських патріотів, жорстоко б’ють учасників мирних мітингів за єдність України.
Ігор Федик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, член Національної спілки краєзнавців України, заслужений учитель України, пише в популярному інтернет-виданні:
– В часі існування Російської імперії Георгіївські ордени, стрічки, іменна георгіївська зброя, іменні георгіївські срібні сурми були гордістю тогочасного суспільства. Цю нагороду інколи отримували генерали, офіцери та солдати за придушення національно-визвольної боротьби (Польща, Угорщина, Кавказ), але здебільшого – тисячі російських офіцерів та солдатів (і серед них чимало українців), які мужньо захищали свою Батьківщину. У жовтні 1917 р. до влади в Росії прийшли більшовики на чолі з полум’яним марксистом. Російській Георгіївській славі прийшов сумний кінець. Одних кавалерів св. Георгія розстріляли, інших – втопили, другі мусили покинути батьківщину, за яку вони так мужньо билися. В країні було винищено все, що пов’язане з цією нагородою. Особливо жорстоко більшовики-комуністи проявили себе в Криму у 1920 р. після розгрому Білої армії. Перш за все там були винищені георгіївські кавалери, яких топили в Чорному морі, прив’язуючи до ніг каміння. Вони тисячами стояли мертві у воді, жахаючи тих, хто вцілів. За першу зиму під керівництвом Рози Землячки, яка особисто розстрілювала полонених з кулемета, було знищено 90 тисяч чоловік, в тому числі жінок і дітей.
Під час Другої світової війни в російських арміях і загонах, що билися на боці фашистської Німеччини, було відновлено практику нагородження генералів, офіцерів та рядовиків орденами святого Георгія. З 2000 р. почалося посилене впровадження георгіївської стрічки у російській армії і серед населення. Комуністи чомусь не протестували. Червоні кокарди, поєднані з георгіївськими стрічками – черговий казус в історії Росії, чи, скоріше, в історії російської пропаганди. Знівелювання цього символу агітаторами «русского мира» є очевидним. Перетворення цієї високої відзнаки на засіб впровадження імперських та ксенофобських ідей, засіб агітації, засіб самоутвердження для можновладців є вершиною цинізму і, принаймні, неповагою до тих, хто її дійсно заслужив.
9-го травня в Україні символом мужності, звитяги, непереможності народу повинна бути не георгіївська стрічка з сумнівним походженням, а синьо-жовті кольори. Під українськими прапорами наші співвітчизники виборювали омріяну незалежність і воювали з радянськими окупантами. До слова, альтернативою синьо-жовтої стрічки найближчим часом може стати рубіново-червона. Недавно стартувала незалежна всеукраїнська акція, ініційована ВГО «Союз «Народна Пам’ять»: стрічка, виконана в кольорах планки ордена Вітчизняної війни I ступеня, як символ нашої пам’яті про тих, хто не повернувся з полів битв у Другій світовій війні. Українські пошуковці докладуть всіх зусиль для того, щоб Стрічка пам’яті залишалася незалежним символом і ні в якому разі не перетворювалася в символіку будь-яких політичних партій і сил.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
