На початку листопада в районі почали ширитися чутки про те, що із так званого «Шацького Межигір’я» невідомі особи вивозять будиночки-хонки. А вже минулого тижня на території, де стояли елітні котеджі, загороджені високим парканом, залишився лише один дерев’яний будиночок. То хто і навіщо знищує будови, в спорудження яких було вкладено мільйони гривень?
Ще на початку весни до «Шацького Межигір’я» неодноразово навідувалися волинська Самооборона, Автомайдан та «Правий сектор». Саме представники «Правого сектору» декілька місяців тому висунули ідею створення на елітній базі відпочинку реабілітаційного центру для військових або дитячого відпочинкового табору. Зрештою, не має значення, в якому напрямі могли б використовуватися ці приміщення, аби лишень це було з користю для суспільства.
Наприкінці літа стало відомо, що у будиночків змінився власник. Отже, новим власником котеджів, як повідомлялося у Любомльській районній газеті «Наше життя», став Степан Богушевський. За словами керівника «Правого сектору» в Любомльському районі Віталія Семенюка, пан Степан чимало допоміг бійцям Волинської та Рівненської областей, профінансувавши їхню реабілітацію та відпочинок у санаторії «Лісова пісня». В загальному, як відзначає Віталій Семенюк, на реабілітаційні заходи та матеріальну допомогу бійцям Степан Богушевський направив більше півмільйона гривень. Як розповів газеті «Наше життя» Степан Богушевський, будиночки «Межигір’я» не пристосовані для проживання великої кількості людей. Тож на їхньому місці планується будівництво нового приміщення санаторного типу для оздоровлення щонайменше 50 осіб. Там зможуть відпочивати учасники АТО з сім’ями. «Щодо інших котеджів (на момент розмови було вже знесено лише два будинки з шести – Авт.) – то вони залишаться, і в них матимуть змогу відпочивати бажаючі» – зазначив пан Степан.
Проте картина, як бачимо, протилежна. Із шести будинків залишився лише один, та й його, ймовірно, чекає доля попередників. То чому ж слова нового власника розходяться з ділом? І чому зруйновані дороговартісні будинки, в яких так і не змогла ні відпочити, ні оздоровитися жодна людина?
Цього тижня подивитися на «Шацьке Межигір’я» приїжджав Павло Данильчук, на той момент ще керівник «Правого сектору» Волині. У нього ми й поцікавилися причиною такої ситуації.
– Так, на початку весни про це «Межигір’я» стало відомо великому загалу. Усі ці будинки тоді були оформлені на підставних осіб, проте за кожним з них, за нашою інформацією, стояли комуністи Петро Симоненко та Ігор Калетник, Микола Азаров, Янукович-молодший. Ми самі особисто весною туди виїжджали, привозили ЗМІ, усе знімали, показували та розповідали. Також звернулися до правоохоронних органів та прокуратури, аби вони почали процес розслідування і з’ясували, за які кошти були побудовані ці котеджі (адже це десятки мільйонів доларів). Сподівалися, що в майбутньому будинки можна буде повернути у власність держави, як от київське Межигір’я. Після того ми поїхали на Схід, тож контролювати цей процес уже не було кому. І, наскільки я зрозумів, ніхто із державних представників цим займався, хоч нами були подані усі матеріали для перевірки. Сьогодні власником майна є інша людина, яка й проводить процес розбирання будинків. Це не просто розбирання, а знищення майна, яке вже після цього відновленню не підлягає: розбираються каміни, печі, здирається лицювальна плитка з підлоги – геть усе до фундаменту, демонтуються і додаткові приміщення. Це ж розбирається не тільки дерево. І куди це все вивозиться – невідомо. На такий розвиток подій ще з самого початку мали належно відреагувати правоохоронні органи. Ми звертали на це їхню увагу, але вони, на жаль, не захотіли займатись цією проблемою. Також свою позицію мала б показати й громада. На сьогодні в нормальному стані залишився лише один будинок, але і того, як я розумію, розберуть. Дехто звинувачує нас, що ми там повинні охороною займатися, процесом повернення у державну власність. Але ми не правоохоронні органи, не міліція чи прокуратура, тож не маємо права займатися такими речами.
То ж що буде на місці елітних будинків, і чи матиме з цього якусь користь держава – невідомо.
Віта ШЕПЕЛЯ.
