А ви знаєте, що відрізняє лелеку від журавля? Звісно, це – дружба з людиною. Можливо, саме тому цих гарних птахів збереглося значно більше, ніж журавлів. Важко уявити собі поліське село без лелечого гнізда. Їхнє голосне клекотання ніби заспокоює: що все гаразд, що прийшло тепле літо і ми залюбки літаємо в мирному небі. Дай Боже всім нам миру, спокою і завжди чути лише голосний клекіт лелек.
Несприятливі погодні умови (дощі та вітер) вносять свої корективи в житлові конструкції гнізда лелеки. У селі Підманове з чималої сосни, яка виросла на межі подвір’я, з шумом зсунулося лелече житло, а троє безпорадних лелеченят зависли на нижніх гілках дерева. Звичайно ж, така подія не була не помічена людьми, які проживають поряд. Пташенят зняли з соснових гілок і поклали на траву.
Що робити з ними? Як допомогти? Найперше зателефонували до досвідченого працівника ШНПП, орнітолога Василя Матейчика. Незважаючи на свою зайнятість, Василь Іванович приїхав із мисливствознавцем Андрієм Сидоруком. Вони швидко і вправно відремонтували велике гніздо, підняли туди бідолашних пташенят.
Разом з тим під час роботи ще встигли розповісти сусідам багато цікавого про лелек. Виявляється, щоб врятуватись, лелеченятам потрібна висота і турбота лелек-батьків. Під час великої спеки батьки приносять у дзьобі воду і поливають своїх малят.
Пройшло небагато часу і над відремонтованим гніздом закружляли батьки-лелеки. Піднімаючись високо в небо, вони дякували людям за порятунок.
До речі. Цей рік є Міжнародним роком білого лелеки.
Ніна ХОМИЧ.
