Сьогодні ковельчани віддали останню шану Героєві Сергієві Димарчуку. Його життя обірвала безжальна війна. Тепер йому назавжди – 50.
Скільки добрих спогадів на цій землі залишив Сергій. Він був дуже хорошою людиною, так говорять всі, кому довелось його знати.
Син, чоловік, батько, дідусь, друг, воїн, захисник, патріот. Коли ж розпочалася війна, він знайшов своє покликання, став волонтером, допомагав харків’янам рятуватися від обстрілів рашистів власним транспортом, часом, коштом.
Втім, все змінила поїздка в Бучу. 15 березня минуло року разом із військовим капеланом отцем Станіславом побував на Київщині. Після побаченого там, Сергій прийшов у військкомат і попросився добровольцем на фронт, адже задався питанням – хто, якщо не я?
І коли йому дорікали, що пішов, не порадившись, залишив всіх, він відповів, що навпаки – пішов, бо подумав про усіх, пішов захищати.
Спочатку служив у інженерних військах, потім в іншій бригаді. Прийшов бойове залагодження і потрапив на передову. Встиг побувати навіть у відпустці.
Про ці останні сторінки із життя Сергія розповів міський голова Ігор Чайка на подвір’ї храму Івана Хрестителя, де відспівали і прощались з Героєм.
– Сергій є прикладом того, яким має бути чоловік, патріот, людина. Вічна йому шана. Глибокі співчуття рідним та близьким Героя, – сказав мер.За словами доньки Марії, їх тато дуже любив тварин, природу, свою сім’ю, людей. Цьому всьому він навчив своїх дітей.
“У нашій хаті завжди було багато гостей. Настільки товариською людиною він був. Тато ніколи не був ідеальним, проте таких людей насправді дуже мало, – пригадала дівчина. – Тату, здійсню замість тебе твої плани, цілі та мрії. Я завжди буду пам’ятати тебе і твою усмішку”.
Війна відібрала у Сергія майбутнє, у якому він міг ще так багато зробити, стільки подарувати хвилин щастя тим, хто поруч. Він боровся за Україну, він захищав свою землю і віддав за неї найцінніше – життя.
Поховали Сергія Димарчука на Алеї Героїв міського кладовища.
Пам’ятаємо!
