Коли випала можливість здійснити паломництво до Свято-Успенської Почаївської лаври та інших благодатних місць Тернопілля і Рівненщини, невимовно зраділа. Це була можливість відволіктися від безкінечного потоку політичних новин, забути про мирське і присвятити себе Богу. А ще два дні провести в товаристві з легендарною людиною, котра кілька років тому в дивному видінні удостоїлася побачити Господа, побувати в пеклі і в раю та отримати чудесне зцілення душі і тіла. Шачанин Віктор Кузьмич після того, як відчув на лобі дотик Божої правиці (на цьому місці відразу утворилася вм’ятина), став еталоном православного християнина і тепер постійно організовує для вірян паломницькі екскурсії.
Кількагодинна дорога, сповнена молитв і хресних знамень паломників, церковних піснеспівів в аудіозапису (а не примітивної попси, якою часто веселять пасажирів водії маршрутних таксі), нікого не втомила. За вікном пливли патріотичні пейзажі з блакитним небом і полями жовтого ріпаку, фігури-хрести на кожному перехресті, придорожні красені-храми. Перша наша зупинка була в Кременці Тернопільської області. Свято-Богоявленський жіночий монастир зустрів тишею, умиротворенням і квітковим морем – гордістю працьовитих монахинь. Улюбленцями паломників, особливо дітей, тут є білочки, приручені насельниками обителі і розпещені надмірною увагою екскурсантів, що буквально завалюють тваринок горішками. Головною святинею монастиря є чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна».
Особливі враження чекали на паломників у скиту Городоцького жіночого монастиря, де б’ють з-під землі цілющі джерела святої Праведної Анни. Напевно, ціле століття минуло відтоді, коли пастушки на місці сучасного храму знайшли ікону святої Праведної Анни. Кілька разів переносили її, а вона весь час поверталася. Джерельця, які били на цьому місці, в безбожні часи намагалися засипати торфом і навіть забетонувати. Утім, марно, живильна волога завжди знаходила вихід на поверхню. Тепер тут велична свята обитель, до якої з усіх усюд їдуть паломники. Сподобив Господь і мене тричі зануритися у крижану воду джерела. Відчуття від такої купелі – неперевершені: сковане холодом тіло, утруднене дихання і омита благодаттю душа…
Далі на нас чекала Божа гора і нелегке випробування: піднятися по крутому схилу на її вершину. Старшого віку віряни зазвичай обирають легшу, але довшу дорогу. Молоді добираються швидше. Втім, кожен отримує можливість попити водички зі стопи Богородиці, послухати розповіді священиків про історію гори, побувати в печерах, де вели подвижницьке життя древні і новітні праведники, оглянути збудовані в лісовій гущавині ошатні дерев’яні храми. В кожному подавали записки за здоров’я та упокій рідних, запалювали з молитвою на вустах запашні медові свічки (в монастирях вони особливі!), прикладалися до ликів святих на образах. Священний трепет викликало споглядання кровоточивих ікон Богородиці та Святої Трійці. Дивне і таємниче знамення Боже – що воно означає?
Почаївською святинею можна захоплюватися безкінечно. Збудована на високій горі, Свято-Успенська лавра, як духовний світоч, височіє над світом, нагадуючи смертним про сенс буття. В ХІІІ столітті на горі бачили Пресвяту Богородицю, що стояла у вогняному стовпі зі скіпетром у руці, в ХVІ-му – чудотворна ікона Почаївської Божої Матері явила себе православному світу. З тих пір чудеса зцілень стали реальністю у святій обителі. Вражає в Почаєві каскад наземних, підземних і печерних храмів. Кожен вірянин прагне прикластися до чудотворної ікони Богородиці, до Її стопи, до мощей святих преподобних Іова та Амфілохія Почаївських, побувати у маленькій печері, куди втікав від світу для звершення молитовних подвигів святий Іов. В печері панує особлива благодать. Потрапити всередину можна через вузький отвір у кам’яній скелі, що на перший погляд здається нереальним і ризикованим. Там проявляються душевні хвороби людей, показують своє справжнє єство одержимі бісами. Одних печера не впускає всередину, інших не випускає. Це все гріхи людські.
Вразила інфраструктура лаври. Нам, шацьким паломникам, пощастило в тому сенсі, що на території обителі перебувало мало паломників. Ночували ми в сучасному недорогому готелі (30 грн. за добу, є туалет, гаряча вода, душ), харчувалися в монастирській трапезній, де кожна страва, заправлена щирою молитвою, дивувала неперевершеним смаком.
Після лаври побували в Свято-Духівському скиту. Його святинями є чудотворна ікона Божої Матері «Споручниця грішних» та чудотворний хрест преподобного Микити Стовпника, Переяславського чудотворця. Хворі, які з вірою накладають на себе святий хрест, отримують зцілення від онкологічних та інших недугів, одержимості злими духами. Цілющою є і вода з монастирської 100-метрової криниці. Розповідали, що нещодавно жінка з Рівного, умившись водою з криниці, отримала зцілення від хворобливих плям на обличчі.
Відвідали ми і монастирське кладовище, де знаходиться могила преподобного Амфілохія Почаївського. Там, за свідченнями очевидців, у безлюдну пору співають невидимі ангельські хори. Раніше віряни брали з могили пісок, який мав цілющі властивості. Згадала про це, бо сама, по милості Божій і молитвами святого, кілька років тому відчула на собі його чудотворну силу. А вдома ще й досі зберігаю цей пісок як святиню.
Зовсім новим пунктом паломницького маршруту є поїздка у село Залізці Тернопільської області, на могилу новомученика Петра Боярського. Його, одного з великих духовних світил нашого часу, було по-звірячому вбито в 1993 році. Отцю Петру було лише 20, коли він потерпів муки і відійшов до Господа. Помирав він у молитві і безперервно хрестячись. Пальці на його правій руці навіки залишилися складеними, як для хресного знамення. Історія життя отця Петра – дивовижна, і в наші дні вона лише починає писатися. В Залізцях живуть одні лише католики, могила отця Петра – єдине православне захоронення на сільському католицькому кладовищі. На ній співають ангели і фіксуються надзвичайні Божі знамення. Після смерті сина батько Михайло прийняв православне хрещення і став священиком. Більше того, взявши до рук хрест сина-мученика, отець Михайло почав творити дива і зцілювати людей. Коли ми прибули в село, батюшка саме був на могилі сина. Стало моторошно, коли ще при вході на кладовище почули нелюдський крик паломників. Це вони так відреагували на дотик святого хреста. Помолившись на могилі новомученика, приклавшись до його лику, підходили по черзі до прозорливого старця і члени нашої групи. Кожен почув те, що йому було відкрито Промислом Божим.
Такі корисні для душі і тіла поїздки до святих місць Віктор Кузьмич організовує для жителів Шацького району постійно. Кого зацікавило, телефонуйте: 097-59-31-876.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
