20 травня виповнилось славних 70 років від дня народження Писачук Софії Панасівні, знаному в нашому районі і за його межами керівнику, талановитому вчителю та мудрій і щедрій душею людині.
Народилася ювілярка 20 травня 1944 року в селі Піща в сім’ї колгоспників. Мама, за національністю білоруска, та батько українець у своїй інтернаціональній сім’ї виховали п’ятеро дітей, наймолодшою серед яких була Софійка. На її долю випало важке повоєнне дитинство, утім, це не завадило їй зростати веселою, доброю та допитливою дівчинкою. З 1951 по 1958 рік Софія успішно навчається в Піщанській семирічці, а по її закінченні продовжує здобувати освіту в Михалківській середній школі Мозирського району (Білорусія). Здобувши середню освіту, розпочинає свою трудову діяльність на посаді завідуючої Митківського клубу. В 1963 році Софія Панасівна поступає на навчання в Ленінградський інститут культури ім. Н.Крупської. Після його закінчення, з 1968 року, спочатку працює на посаді завідуючої дитячого сектору будинку культури у місті Мозир, а згодом на посаді завідуючої відділу культурно-освітньої роботи Гомельського обкому комсомолу. В той же час протягом двох років навчається у вищій комсомольській школі при ЦК ВЛКСМ у Москві.
З 1973 року доля знову пов’язує Софію Панасівну з Україною, з дорогим її серцю Волинським озерним краєм. Спочатку трудиться вчителем історії в школі села Зачернеччя Любомльського району, а потім на тій же посаді в Пульмівській середній школі. З маленьким сином на руках, без сторонньої допомоги, часто відчувала великі труднощі, але їх допомагали долати сила волі, бажання утвердитись в обраній професії, велика любов до дітей та підтримка хороших людей, яких зустрічала на своєму життєвому шляху. Гарні організаторські здібності молодого педагога, її вміння цікаво організовувати навчально-виховну роботу з учнями були помічені керівництвом школи і районним відділом освіти. Як наслідок, у 1979 році вона була призначена на посаду організатора позакласної і позашкільної роботи Пульмівської середньої школи.
Однак у 1980 році доля круто змінила її життя: Софія Панасівна змушена на деякий час полишити свою педагогічну діяльність, бо була обрана головою Шацької селищної ради. На цій керівній посаді вона успішно пропрацювала до 1988-го.
А з 1 вересня цього ж року почалася нова сторінка її життєвого та трудового шляху, яка аж до виходу Софії Панасівни на заслужений відпочинок у 1999 році пов’язана із Світязькою школою, директором якої вона була призначена. Одинадцять років роботи на цій нелегкій і відповідальній посаді в повній мірі виявили притаманні Софії Панасівні Писачук найкращі людські якості та здібності талановитого вчителя і досвідченого керівника. Саме за це її поважали і поважають колишні колеги, працівники школи та учні, які навчались і випускались із її стін. Керуючи школою у нелегкі 90-ті роки, вона вміло і відповідально організовувала навчально-виховний процес і господарську роботу, налаштовувала великий колектив закладу на творчо-пошукову співпрацю, на збереження кращих традицій, покращення методичної роботи та сприяння росту професійної майстерності. Працювала Софія Панасівна завжди з натхненням і шкодувала лише про одне, що, будучи директором, не має змоги в повній мірі працювати за улюбленим фахом – вчителем історії.
Йшли роки, здавало здоров’я, а на роботу доводилось добиратись із Шацька. Вдома теж все чекало її вмілих та дбайливих рук, тому знову потрібно було долати багато негараздів і труднощів. Однак ніколи це не відбивалось на роботі ювілярки. Софія Панасівна завжди і всюди відзначалась порядністю, добротою, відданістю улюбленій справі, сім’ї і кожному, хто звертався до неї за допомогою, порадою чи підтримкою.
А ще велику повагу у людей, які знають Софію Панасівну, викликає вона як мати свого єдиного сина Олексія, якого виховала справжньою людиною, люблячим та турботливим. Після недавньої смерті чоловіка він залишився єдиною і найбільшою її опорою, даруючи рідній матусі всю велич своєї синівської любові. Велику радість приносять у дім гарна невістка та найкращі у світі внуки. Люблять бувати у Софії Панасівни родичі та друзі, з радістю завжди зустрічає колишніх колег та учнів, адже вона, завжди така інтелігентна, привітна і доброзичлива, дарує іншим людям лише позитивні емоції.
Тож, дорога наша Софіє Панасівно, у день свого славного ювілею вітання щирі Ви прийміть від нас. Хай доля шле Вам добро і щастя, міцне здоров’я і море благ земних, а щедрі дні, мов рушники квітчасті, нехай ще довго стеляться до ніг.
З повагою і любов’ю
колектив ЗОШ I-III ст. с. Світязь, колишні колеги – вчителі та працівники-пенсіонери, вдячні учні.
