Головна Життя Хай квітнуть у добрі і здоров’ї літа

Хай квітнуть у добрі і здоров’ї літа

5337

20 травня виповнилось слав­­них 70 років від дня на­род­жен­ня Писачук Софії Панасівні, знаному в нашому районі і за його межами ке­рів­нику, тала­но­ви­тому вчите­лю та мудрій і щедрій душею лю­дині.

Народилася ювілярка 20 трав­ня 1944 року в селі Піща в сім’ї колгоспників. Мама, за на­ціональністю білоруска, та ба­ть­ко українець у своїй інтерна­ціональній сім’ї виховали п’яте­ро дітей, наймолодшою серед яких була Софійка. На її долю випало важке повоєнне дитин­ство, утім, це не завадило їй зрос­­тати веселою, доброю та допитливою дівчинкою. З 1951 по 1958 рік Софія успішно нав­чається в Піщанській семи­річці, а по її закінченні продов­жує здобувати освіту в Михал­ків­ській середній школі Мозир­ського району (Білорусія). Здо­бувши середню освіту, розпо­чинає свою трудову діяльність на посаді завідуючої Митківсь­кого клубу. В 1963 році Софія Пана­сівна поступає на навчан­ня в Ленінградський інститут ку­льтури ім. Н.Крупської. Після його закінчення, з 1968 року, спочатку працює на посаді за­відуючої дитячого сектору бу­динку культури у місті Мозир, а згодом на посаді завідуючої від­ділу культурно-освітньої ро­боти Гомельського обкому ком­сомолу. В той же час протягом двох років навчається у вищій комсомольській школі при ЦК ВЛКСМ у Москві.

З 1973 року доля знову по­в’язує Софію Панасівну з Украї­ною, з дорогим її серцю Волин­ським озерним краєм. Спочат­ку трудиться вчителем історії в школі села Зачернеччя Лю­бом­льського району, а потім на тій же посаді в Пульмівській се­редній школі. З маленьким си­ном на руках, без сторонньої до­помоги, часто відчувала великі труднощі, але їх допомагали до­лати сила волі, бажання утвер­дитись в обраній професії, ве­ли­ка любов до дітей та підтрим­ка хороших людей, яких зустрі­чала на своєму життєвому шля­ху. Гарні організаторські здіб­ності молодого педагога, її вмін­ня цікаво організовувати нав­чально-виховну роботу з учня­ми були помічені керівництвом школи і районним відділом осві­ти. Як наслідок, у 1979 році во­на була призначена на посаду організатора позакласної і по­заш­кільної роботи Пульмівської середньої школи.

Однак у 1980 році доля круто змінила її життя: Софія Пана­сівна змушена на деякий час по­лишити свою педагогічну дія­льність, бо була обрана го­ло­вою Шацької селищної ради. На цій керівній посаді вона успішно пропрацювала до 1988-го.

А з 1 вересня цього ж року по­чалася нова сторінка її жит­тєвого та трудового шляху, яка аж до виходу Софії Панасівни на заслужений відпочинок у 1999 році пов’язана із Світязь­кою шко­лою, директором якої вона була призначена. Одинад­цять років роботи на цій нелегкій і відпо­ві­дальній посаді в повній мірі вия­вили притаманні Софії Панасівні Писачук найкращі лю­д­ські якості та здібності талано­витого вчи­теля і досвідченого керівника. Саме за це її поважа­ли і пова­жають колишні колеги, праців­ники школи та учні, які навча­лись і випускались із її стін. Ке­руючи школою у нелегкі 90-ті роки, вона вміло і відпові­дально організовувала навча­ль­но-ви­хов­ний процес і госпо­дар­ську ро­бо­ту, налаштову­ва­ла вели­кий колектив закладу на твор­чо-пошукову співпрацю, на збе­реження кращих традицій, пок­ращення методичної роботи та сприяння росту професійної май­стерності. Працювала Со­фія Па­насівна завжди з натхнен­ням і шкодувала лише про одне, що, будучи директором, не має змо­ги в повній мірі працювати за улюб­леним фахом – вчителем історії.

Йшли роки, здавало здоров’я, а на роботу доводилось доби­ратись із Шацька. Вдома теж все чекало її вмілих та дбай­ли­вих рук, тому знову потрібно бу­ло долати багато негараздів і труднощів. Однак ніколи це не відбивалось на роботі ювілярки. Софія Панасівна завжди і всюди відзначалась порядністю, доб­ро­тою, відданістю улюбленій справі, сім’ї і кожному, хто звер­тався до неї за допомогою, по­радою чи підтримкою.

А ще велику повагу у людей, які знають Софію Панасівну, вик­ликає вона як мати свого єдино­го сина Олексія, якого вихо­ва­ла справжньою людиною, любля­чим та турботливим. Піс­ля не­дав­ньої смерті чоловіка він за­лишився єдиною і найбільшою її опорою, даруючи рідній матусі всю велич своєї синівської лю­бові. Велику радість приносять у дім гарна невістка та найкращі у світі внуки. Люб­лять бувати у Со­фії Панасівни ро­ди­чі та друзі, з ра­дістю завжди зус­трічає ко­лиш­ніх ко­лег та учнів, адже вона, завжди така інтелігентна, при­віт­на і доброзич­ли­ва, дарує іншим лю­дям лише пози­тив­ні емоції.

Тож, дорога на­ша Софіє Пана­сів­но, у день свого славного ювілею ві­тання щирі Ви прий­міть від нас. Хай доля шле Вам добро і щастя, міц­не здоров’я і море благ земних, а щед­рі дні, мов рушники квіт­часті, нехай ще довго сте­ляться до ніг.

З повагою і любов’ю

колектив ЗОШ I-III ст. с. Світязь, колишні колеги – вчителі та працівники-пенсіонери, вдячні учні.