З визначною датою – 60-річчям від дня народження – Хоміч Галину Тихонівну, жінку світлої душі, з чистими помислами, добрим серцем і сповненими людської доброти очима, 4 лютого щиро вітали рідні, колеги по роботі та друзі, дарували квіти, бажали довгих років життя.
Свій ювілей жінка, збагачена життєвим досвідом, зустрічає у розквіті сил. Для оточуючих Галина Тихонівна залишається з роками незмінною, з такою ж чарівною усмішкою, добрим і щирим поглядом. Хіба що у життєвій біографії років побільшало і карби на душі поглибшали.
Далекого 1969 року після закінчення Руднянської восьмирічки приїхала юна Галина до озерного краю вступати на навчання в Шацький лісовий технікум. Тут і зустріла свою долю – Івана Миколайовича, з яким одружилися на останньому курсі навчання. 41-річний безперервний трудовий шлях ювілярка розпочала 1973 року у держлісгоспі інспектором по кадрах. А вже більше 30 років (з 1983-го і по даний час) Галина Тихонівна працює бухгалтером Шацького національного природного парку, де також майже 20 років обіймала посаду головного бухгалтера. Іноді говорять, що робота – це другий дім, друга сім’я. У випадку Галини Тихонівни – це дійсно так, оскільки атмосфера взаємної підтримки, оптимізму, натхнення, яка панує у колективі парку, є запорукою здобутків та майбутніх успіхів її колег. Проте дружні стосунки ювілярка зберегла і з колишніми колегами по держлісгоспу, тож і тепер при зустрічі радо спілкується з тими людьми, з якими працювала пліч-о-пліч у роки своєї молодості. Сумлінною довгорічною працею, доброзичливими ставленням до колег заслужила жінка повагу в колективі, бо є не лише професіоналом бухгалтерської справи, в якій потрібні точність та зосередженість, а й вміє зігрівати серце особливою турботою та ласкавим словом, підбадьорити, підняти настрій, дати мудру пораду.
Шкода, що вже 7 років, як нема поряд люблячого чоловіка, з яким у злагоді прожила 34 подружніх роки, будували власний дім, ростили сина та доньку. Тож тепер надійною опорою та підтримкою Галини Тихонівни є діти та внуки, які майже щодня навідують бабусю, дарують їй своїми усмішками наснагу жити і працювати. За свою родину жінка щиро і щоденно дякує Богу в молитвах, якими завершує кожен прожитий день і зустрічає кожен наступний світанок. А тепер, вийшовши на заслужений відпочинок, Галина Хоміч планує більше часу присвятити улюбленим справам, домашньому господарству і, безперечно, внукам.
Ось такий життєвий літопис цієї простої та скромної жінки, люблячої матері і бабусі, хорошої колеги та щирої подруги. Та, безсумнівно, найвагомішою його сторінкою є її славний ювілей у шістдесят прожитих років, сповнених радістю і печалями, тривогами і спокоєм, проте ніколи – зневірою. Тож хай Господь їй дарує ще багато сонячних світанків та теплих і щасливих вечірніх серпанків, міцного здоров’я, добра, радості, щирої любові та Божої благодаті.
Віта ШЕПЕЛЯ.
