8 липня делегація з Шацького району взяла участь у вшануванні пам’яті українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової в польському селі Сагринь у 1944 році. Шачани, серед яких були представники влади: заступники голови Шацької РДА Віктор Плейтух і Володимир Бугайчук, працівники структурних підрозділів райдержадміністрації, медики, освітяни, працівники культури і просто небайдужі люди, прибули до Польщі зранку. З великими державними стягами і маленькими синьо-жовтими прапорцями в руках, з корзинами квітів, одягнуті у вишиванки, жителі Шацького району разом з представниками інших районів Волині та областей України в обідню пору підійшли до невеликого старого цвинтаря у Сагрині.
Саме біля кладовища, де знайшли вічний спочинок вбиті поляками українці, відбулися заходи з вшанування жертв трагічних подій за участю Президента України Петра Порошенка. Мітинг-реквієм розпочався з освячення меморіалу пам’яті на кладовищі православними священиками та спільного виконання гімну України.
– Я вірю, що у наших народів – і у народу України, і у народу Польщі – є достатньо мудрості, аби не піддаватися на провокації, спрямовані на перегляд багаторічних спільних здобутків у відносинах між двома народами у питаннях порозуміння та у питаннях примирення.
…Мірятися пролитою кров’ю наших народів і здобувати на трагедії політичні дивіденди – це є ганебно, це є неприйнятно. Це шлях в нікуди. На мою думку, це – зрада пам’яті про невинні жертви нашої спільної трагедії.
…Страшні сторінки минулого не повинні бути визначальними для сьогодення і точно не повинні бути визначальними для нашого спільного європейського майбутнього. Добросусідські зв’язки українців і поляків по обидва береги Бугу нехай стають нерукотворним пам’ятником жертвам тієї трагедії – і запорукою того, що братовбивства ніколи більше не буде в нашій спільній історії, – підкреслив у своєму виступі Петро Порошенко.
Президент відповів на питання журналістів та учасників заходу, сфотографувався з українцями і навіть потиснув руку представниці з Шацького району Галині Янчук. На мітингу поруч із главою держави стояли Андрій Дещиця, надзвичайний і повноважний посол України в Польщі, Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, Павло Розенко, віце-прем’єр-міністр України.
Після виступу Президента шачани і всі учасники заходу поклали квіти і поставили лампади до підніжжя меморіалу, з молитвою і хресним знаменням вшанували тих земляків, хто загинув у 1944 році.
Довідка. Різанина в Сагрині – акція зі знищення місцевого українського населення польськими бойовиками, що сталася 10 березня 1944 у селі Сагринь (пол. Sahry, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство, нині Польща). Спланована та проведена бойовиками (у кількості 800 осіб) польської Армії Крайової та Батальйонів хлопських під командуванням Станіслава Басая (псевдо «Рись»). Батальйони хлопські (БХ) були організовані з колоністів та поляків навколишніх сіл колоністом з колонії Ґурки Станіславом Басаєм. 5-6 березня 1944 року комендант Армії Крайової Грубешівського повіту М.Голембевський прийняв рішення про спільну з Батальйонами хлопськими акцію проти ряду поселень, в яких розміщувалися пости української допоміжної поліції або були розміщені «станиці» ОУН (б) та УПА. Було вибрано 11 сіл, серед яких і Сагринь.
Але у Сагрині на той час не перебував жоден підрозділ УПА. Єдиною озброєною силою в селі був відділ Української допоміжної поліції (20 поліціянтів).
Фактичним завданням польських відділів було знищення українських мешканців села. Недовго нападникам опиралось 20 осіб з поліції. У ході акції село було оточено бойовиками, спалено понад 300 селянських будинків, вбито за різними даними від 800 до 1 240 українців. Серед них 70% становили жінки та діти. Більшість загиблих перед смертю зазнали знущань і тортур. Серед загиблих від рук АК були і поляки з Сагрині. Близько 14.00 год. нападники покинули село, а згарища почали грабувати поляки з сусідніх селищ.
Спогади очевидців про масове вбивство в селі Сагринь: «У перших донесеннях пароха православної парохії у Сагрині о. Михайла Скаба: «Парафія мала понад 300 номерів (господарств), то загалом спалено 280… Корінних сагринян вже поховано 202 осіб та з тимчасово поселених тут близько 300 осіб. Поміж тим до Сагрині сходилися на ночівлю для більшої безпеки люди з сіл М’ягке, Пасіки, Теребінець, Модринь, Майдан, а тому щоночі Сагринь було переповнене. Скільки їх загинуло поки невідомо… Загалом в Сагрині загинуло 600-700 людей… Усі корінні сагриняни вже поховані, а також кілька родин замордованих поляками з-поміж прибулих. Деякі з них були закопані у місці, де були за-мордовані і то поспіхом, оскільки люди бояться, щоб поляки не вбили ще й тих, які хоронили родичів, як це було у с. М’ягке, де наступного дня було замордовано і тих, хто повернувся до села».
Мирослава ЦЮП’ЯХ
