Північна частина с. Пульмо (південний берег озера Пулемецьке) обстежується археологами вже декілька останніх років. За цей період було отримано велику кількість археологічних матеріалів, серед яких переважали кераміка, прикраси, зброя, предмети торгівлі. Датуються речі по-різному – від перших століть нашої ери по ХХ століття. На основі датувань сміливо можна стверджувати, що пам’ятка є багатошаровою. Жодних робіт по фіксації меж та виготовленню будь-якої документації пам’ятки досі не проводилось.
Один із знайдених в Пульмі предметів заслуговує на особливу увагу, а саме князівська печатка (так звана булла), власником якої був князь Рюрик Ростиславич. Досі на території Шацького та Любомльського районів відомо лише три знахідки князівських печаток і всі вони походять з ур. Сад, що в смт Шацьк. Щодо нововиявленої булли, то вона представляє собою свинцеву пластину, яка містить відтиск з зображеннями святих з написами кирилицею. На одній стороні архангел Михаіл і напис МИХ.., на другій святий Василій і написи СВАТІ… ВАСІЛ… Такими буллами скріплювались князівські документи, грамоти, розпорядження.
Щодо власника печатки, а саме його біографії, знаємо таке: Рюрик Ростиславич – дата народження не відома, помер орієнтовно 19 квітня 1212, 1214 або 1215 року. Є сином Ростислава Мстиславича, внуком Мстислава Великого, правнуком Володимира Мономаха. Князь Вишгородський (1161-1168), Овруцький (1168-1173, 1173-1180, 1182-1194, 1202-1203, 1206-1207, 1207-1208), Новгородський (1170-1171), Чернігівський (1210-1212), багаторазовий Великий князь Київський. Був одружений двічі: 1162 року – з дочкою половецького хана Белука, яка померла до 1172 року, і з 1172 – з Анною, дочкою турівського князя Юрія Ярославича. Анна Юріївна у 1204 році була насильно змушена прийняти чернецтво, але 1205 року відмовилася покинути монастир. Наприкінці життя змушений був змінити Київ на Чернігів (1210), у якому княжив до смерті.
Одним із найважливіших епізодів правління Рюрика є втрата ним Волинських земель, які до того часу були частиною Київського князівства. А саме в 1199 році галицький князь Роман Мстиславич приєднав Волинь до Галичини, що стало зародженням Галицько-Волинської держави. Новооб’єднані сили відразу виступили на Київ і захопили місто, залишивши там намісником Інгваря Луцького. Але тільки-но Роман повернувся в Галич, як Рюрик Ростиславич разом з родом Ольговичів та половцями напали на Київ і пограбували та спалили місто. Це був моральний крах Рюрика як політика, а по суті його політична смерть.
Цікаву паралель з сучасною Україною можна провести, характеризуючи добу формування Галицько-Волинського королівства (рубіж ХІІ-ХІІІ ст.). А саме – значним недоліком середньовічної монархії була поява великої кількості удільних малоконтрольованих князів, які ворогували між собою як за свої землі, так і за великий Київський престол. Все більше «дрібних князьків» просто успадковують владу і часто не готові до правління. Задля отримання політичної вагомості вони готові на все, навіть звертаються за підтримкою до ворогів. Як результат роздроблення утворюється князівство-держава типу Галицько-Волинської, яке проіснувало в рази коротше ніж Русь і було захоплене іншою зовнішньою силою – Великим Князівством Литовським. Варто також акцентувати увагу на явно не слов’янських іменах князя та намісника, згаданих вище, а саме Рюрик та Інгвар. Який народ представляла ця еліта – тема для окремої роботи.
На сьогодні печатка та археологічні матеріали з с. Пульмо передані на тимчасове чи постійне зберігання в Любомльський краєзнавчий музей. Тут вже кілька років існує вітрина, присвячена археології Шацького району, яку виготовлено і встановлено за кошти ДП «Волинські Старожитності», за сприяння директора музею Олександра Остапюка.
Сергій ДЕМЕДЮК.
