Минулого тижня голова Шацької районної ради Сергій Карпук планово здійснив виїзні прийоми громадян на територіях Пулемецької та Ростанської сільських рад.
Спочатку шлях службового автомобіля районної ради проліг до Пулемця. Біля державного кордону неприємно вразила картина біля автозупинки з назвою Пулемець (свого часу вона була подарована благодійним фондом «Патріоти Волині»), а точніше її запущений стан. Зате при під’їзді до села приємно здивував знак населеного пункту. Як потім з’ясувалося, він був облаштований два тижні тому. Такого знака не має в жодному селі району, такому позаздрив би навіть Шацьк. У сільській раді люди на прийом не записалися, тому гості відразу відправилися до місцевого ФАПу. Серед проблем, з якими стикаються працівники медичної установи, є відсутність ліків на невідкладну допомогу. Хоча пам’ятаю, що на останній сесії районної ради прозвучали цифри, які засвідчили, що подібні установи мають на ці цілі порядком по 2 000 грн. Чому вони не використовуються? Чи це недоопрацювання місцевих медиків, чи керівництва Центру первинної медико-санітарної допомоги Любомльського і Шацького районів в особі його головного лікаря Тетяни Васенько.
Згодом Сергій Вікторович відвідав Пулемецький дитсадок. Заклад працює в штатному режимі, в приміщенні було тепло, а маленьким діткам тут затишно і комфортно.
Побували ми і в місцевому клубі, який зараз на ремонті. Сільський голова Василь Демедюк обіцяє зробити з нього цукерочку, а територія його буде облаштована бруківкою та іншими зручностями, що стане, безперечно, окрасою села. Працівники районної ради дізналися, що сільська рада виділила земельну ділянку учаснику АТО, жителю села Богдану Сукачу, мама якого – Катерина Хомівна – «виходила» її для сина.
Перше село Ростанської сільської ради, яке стало наступним на шляху заїжджих гостей, стало Перешпа. В ньому проживає від сили 25-30 людей. Населений пункт відомий в районі й тим, що вже до 10 років жоден господар не тримає в своєму обійсті корову. «Зате в нас є кози» – хваляться перешпівці. У місцевого ФАПі працівниця скаржилася на відсутність дров, сухих залишилося лише один кострик, про що ми невдовзі і переконалися. Це знову здивувало, адже не згаданій сесії керівник Центру запевнила, що всі ФАПи забезпечені дровами. Правда, в медустанові с. Перешпа є торфобрикет, який без дров все ж не буде горіти. Скаржилися люди і на те, що в селі немає змоги купити найнеобхідніші ліки, а добиратися жителям села до Ростані чи Шацька вкрай важко та нереально. Жалілися люди і на сім’ю Півнів, де батько та мати недостатньо займаються своїм 10-річним сином Сергієм, який практично не ходить до сусідньої ростанської школи. Згодом інформація була перевірена нами і виявилася дещо перебільшеною людьми. Нас проінформували у школі, а потім у службі у справах дітей Шацької РДА, що учень зараз перебуває на індивідуальній формі навчання.
Від Перешпи до Ростані ми добиралися через Красний Бір – населений пункт, про існування якого не знає більшість жителів Шацького району. У ньому проживає зараз від 3 до 6 людей. Хоча ми побачили розпочате будівництво дачі, яку місцевий люд вже охрестив «генеральською». Весело майорів над спорожнілим селом жовто-блакитний прапор, який свідчив, що ми ще в Україні, а не в розташованій поруч Білорусі.
У Ростані побували у сільському клубі, який потребує капітального ремонту. Вразили нас витвори місцевої дітвори, які своїми руками під вмілим керівництвом завклубу Лариси Глушкової майструють їх вправно і своєрідно, про що свідчать успіхи на виставках на святах районного рівня. Районна рада планує виділити на ремонт культурного закладу в цьому році певну суму гривень. У вчительській Ростанської школи обговорювалося питання заміни старого котла, який потік, на новий. Свого часу цей навчальний заклад сумно прославився на всю Україну під час будівництва, де були розкрадені державні кошти. Як говорять місцеві педагоги, за ті гроші, які були виділені на зведення, можна було б зробити її зразково-показовою на всю область. Все це зараз виходить на показ. Уявіть собі, що пройшло якихось 5-6 років від введення школи в експлуатацію, а покрівля новозбудованої школи … вже тече. Обіцяють ростанцям вже не один рік і новий шкільний автобус, бо старий, м’яко кажучи, дише на ладан. Питання поки що відкрите.
Найбільше людей на прийом до голови районної ради прийшло у Хрипську. Люди скаржилися на відсутність медичної допомоги у Шацьку, бо тутешні медики відправляють їх до Піщанської амбулаторії. В районі діє програма штучного запліднення тварин, правда в Хрипську вона не реалізується. Важко людям, переважно пенсійного віку, добиратися до Шацька, щоб оформити субсидії і пільги. Надто складна ця процедура в часі та кількості потрачених нервів. Схвально відгукуються жителі Хрипська про свого фельдшера – Лукашук Аллу Вікторівну, яка старанно і відповідально робить свою справу.
Підсумовуючи нашу робочу поїздку, хочу сказати, що жителі згаданих сільських рад, які обділені багатьма цивілізованими благами, йдуть на такі прийоми для того, щоб їх почули і подарували надію на завтрашній день. Ці люди не сваряться за земельні ділянки (їх тут просто багато, – іди господарюй), не борються за приїжджого туриста. Вони просто хочуть до себе уваги та в міру можливого вирішення селянських проблем. Вони мають на це право.
Віктор ГРИЦЮК.
На виїзному прийомі Сергія Карпука супроводжували Галина Шуба, начальник загального відділу районної ради, та Мирослава Карпук, заступник керівника Бюро правової допомоги у Шацькому районі.
