Уже більше ніж півроку в селі Вілиця тягнеться епопея із встановленням місцевим підприємцем Віктором Дударчуком бочок із виробництва деревного вугілля. Нагадаю, на одній із сесій депутати селищної ради погодили надання земельної ділянки площею 0,50 га у власність для ведення особистого селянського господарства, а цільове призначення обіцяли змінити лише тоді, коли підприємець знайде спільну мову з місцевим населенням. Проте отримати згоду громади підприємець не може от уже протягом декількох місяців. Місцеві депутати неодноразово зверталися до працівників поліції, збирали збори, направляли звернення до районної ради, прокуратури, протестували проти встановлення огорожі на ділянці та завезення туди дров-сировини, а також заблокували автомобілі, які завезли чотири бочки для випалювання вугілля. Вимагали люди, щоб до них у село приїхав власник виробництва. Зрештою, громада села свого таки домоглася.
17 грудня у клубі села Вілиця вкотре відбулися сходи селян, в яких взяла участь Людмила Цевух, секретар Шацької селищної ради, Іван Гінчук, в.о. старости, депутати Віктор Пех, Петро Цвид та екс-депутат районної ради Володимир Сухецький. Прибули на зустріч й інвестори – підприємець Віктор Дударчук та Дмитро Зозук. Спочатку вони, аби налагодити з місцевими жителями конструктивний діалог, переконати людей у безпечності виробництва, намагалися продемонструвати віличанам відеофільм про те, як діють бочки з виробництва вугілля у різних країнах, запевняючи, що воно є безпечним для навколишнього середовища, а норми викидів в атмосферу є допустимими. Проте відеоматеріал не надто зацікавив людей, бо вони переконані, що насправді, попри запевнення інвестора, виробництво виявиться не таким безпечним для людей та природи. Не подіяли й розповіді пана Дмитра про те, що виробництво вугілля здійснюватиметься закритим способом з використанням процесу піролізу, який є більш безпечним для екології, ніж відкритий спосіб виробництва, який використовували ще декілька десятків років тому, а тепер продовжують використовувати у нелегальному виробництві.
Проте люди словам інвестора не повірили, аргументуючи свою позицію тим, що бочки надто близько знаходяться до населеного пункту (люди стверджують, що до крайньої хати – 475 метрів, а відповідно до документації інвестора – 575 метрів, тобто санітарно-захисна зона витримана. Насправді від точки, де знаходяться бочки, і до фундаменту крайньої хати публічна кадастрова карта дійсно показує відстань 575 метрів). Також підприємець показав висновок Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, виданий на 10 років, та запевнив, що бочки зроблені інженерно правильно, витримані усі протипожежні, санітарні норми, є дозволи від усіх служб, які підтверджують, що викиди в повітря будуть у межах норми, а дослідження та висновки Держметеоцентру про розу вітрів лягли в основу проекту. Також укладено договір з відповідними службами, які будуть вести контроль за станом екології в регіоні. «Сьогодні в Україні діє чимало несертифікованих та нелегальних виробництв деревного вугілля, які дійсно є шкідливими та псують репутацію тим, хто хоче впроваджувати безпечне виробництво. Держава за останні роки переходить на альтернативні види палива, в тому числі й на деревне вугілля, яке використовується для опалення шкіл, садочків, інших соціальних закладів. Тим, хто буде працювати на виробництві, гарантуємо офіційне працевлаштування зі сплатою усіх внесків. Будемо підтримувати й село, бо конфлікт не потрібен ні вам, ні нам», – намагався переконати жителів села Дмитро Зозук.
Проте на ці слова люди мали свою аргументацію: «Викиди та смоли осідатимуть на наші городи, які знаходяться за декілька метрів від бочок, сади та пасовища. Нам за 50 метрів від річки городи не дають орати, а ви хочете виробництво запустити! І кому буде гірше, якщо наші люди почнуть хворіти?». Також сільські активісти запевняють, що біля території, де розташовані бочки, знаходяться землі, які в майбутньому зможуть бути використані під житлову забудову (хоч люди й писали відповідні заяви на будівництво та ведення особистого селянського господарства, та рішення про їх виділення було опротестовано прокурором), а з іншої сторони – городи.
Пропонував підприємець людям поїхати в інші населені пункти та подивитися, як там працює виробництво деревного вугілля, запитати в тамтешніх людей, який дискомфорт вони відчувають (це ж пропонувала людям і секретар селищної ради Людмила Цевух). Але люди не погодилися й на такий варіант. «Ви прийшли не в те село і не в той час», – сказав Володимир Сухецький.
Про те, що депутатам селищної ради перед тим, як надавати землю підприємцю, потрібно було вивчити думку громади та отримати їхню згоду, а тоді приймати рішення, говорив в.о. старости Іван Гінчук. Але чи допоможе з’ясовування причини того, чому в районі маємо такий конфлікт, вирішити ситуацію?
Неодноразово втручалося в ситуацію й районне керівництво, зобов’язавши управління Держгеокадастру відшукати альтернативну земельну ділянку, розташування якої задовольнило б і підприємця, і місцевих жителів. Віктор Дударчук каже, що їм було запропоновано іншу ділянку, але до неї неможливо навіть доїхати транспортом, а від Держгеокадастру взагалі отримали відмову. Тож аби повноцінно запустити виробництво, підприємцеві залишається один крок – змінити цільове призначення землі, дозвіл на яке мають дати депутати Шацької селищної ради.
«Справді, підприємець Віктор Дударчук звернувся до селищної ради з проханням виділити земельну ділянку, він був на сесії та виступав перед депутатами. Тож усі знали, що там має бути. Голова селищної ради, поставивши питання на голосування, поставив умову: зміну цільового призначення погодимо тоді, коли отримаєте згоду громади села. На сьогоднішній день громада проти, тож і селищна рада не буде йти проти людей», – зазначила у своєму виступі Людмила Цевух.
Зрештою, підприємці зі сходів селян поїхали ні з чим, оскільки присутні на зборах одноголосно не погодилися на те, аби в їхньому селі працювало виробництво деревного вугілля. Тож чим завершиться конфлікт – покаже час.
Віта ШЕПЕЛЯ.
