На свята шачан і гостей селища здивували запальною хореографічною постановкою в районному Будинку культури невгамовні «Світязята» – дитячий танцювальний колектив зі Світязя, керівником якого є Георгій Вознюк. Маленькі хлопчики віком від 5 до 9 років у вишиванках і солом’яних брилях витворяли на сцені таке, що в глядачів голова обертом ішла. А на завершення ще й осідлали свого наставника, що грав роль неповороткого діда, хизуючись перед ним своєю спритністю. Майже професійні викрутаси діток, їхні щасливі усмішки, ноженята, наче на пружинках, – все це зробило номер яскравим, емоційним і викликало в залі справжній фурор. Після нової постановки, як зізнався Георгій Федорович, його стали зупиняти на вулиці перехожі і дякувати за подароване свято. «Веселі світязята» – далеко не перший танець колективу, з яким от уже 8 років працює Георгій Вознюк. В селі Світязь у велику танцювальну родину він об’єднав 60 дітей: від вихованців дитсадка до старшокласників. Відтоді танці народів світу у їхньому виконанні стали окрасою всіх сільських і районних культурних заходів. Дітки щоразу з задоволенням біжать на репетиції, аби зустрітися з трохи строгим на вигляд, а насправді дуже добрим і терплячим учителем.
– У мене найбільше покарання за непослух чи неправильний танцювальний рух – поцілунок у голову! Дитині, котрій він дістається, відразу стає соромно і вона поспішає виправитися, – ділиться незвичними методами роботи з дітьми Георгій Федорович.
Тому й горнуться до вчителя хлопчики й дівчатка, в нього ж вчаться доброти і взаємовиручки, відповідальності, дисципліни. Вони знають, що не можуть підвести того, хто стоїть поруч у танці, не можуть спізнитися, бо їх змушені будуть чекати інші. Вихованці Георгія Вознюка виконують досить складні танцювальні па, сідають на шпагат, крутять колесо.
Чудово контактує хореограф і з батьками своїх танцюристів. Вони, розповідає, розуміють його з півслова. Потрібні костюми для танцю? Мами хутенько перемовляються, радяться з Георгієм Федоровичем і через деякий час приносять власноруч пошите вбрання. Планується виступ ансамблю в іншому населеному пункті? Батьки відкладають усі свої справи і супроводжують юних артистів «на гастролі». Там стають незамінними помічниками Георгію Федоровичу, перетворюючись на костюмерів, візажистів, перукарів, а потім, природно, у вдячних глядачів. Бо хто ж, як не батьки, найбільш гаряче аплодує і найголосніше гукає «Молодці!»?
Після того, як побачиш на сцені дивовижний результат багаторічної праці Георгія Вознюка, важко повірити в те, що він не має освіти хореографа.
– Нікому не зізнавайся, що ти не мій учень! – так свого часу сказав про нашого земляка нині покійний легендарний Віктор Чеблін, колишній директор Луцького культосвітнього училища. Віктор Михайлович, що зробив значний внесок у розвиток культури Волині, неодноразово бачив виступи Георгія Федоровича і захоплювався ними, називаючи талановитими. А танцюрист просто народився в творчій сім’ї у с. Голоби Ковельського району. Батько був військовим, чудово співав і танцював. Син почав виступати з ним ще з дошкільного віку. Коли пішов служити в армію, був уже сформованим артистом і два роки відтанцював в ансамблі пісні і танцю Середньоазіатського військового округу м. Алма-Ата. З тріумфом колектив підкорював сцени усього Радянського Союзу, їздив з виступами до В’єтнаму і Китаю. Коли Георгій Вознюк осів з сім’єю в Шацьку, мистецтво танцю викладав у місцевій школі, Шацькому лісному технікумі, Будинку дитячої і юнацької творчості. Виховав собі достойну зміну, особливо пишається успіхами шачанки Надії Жук, яка зараз танцює в народному ансамблі пісні і танцю «Колос», а також доньки Ольги, котра стала хореографом-професіоналом і працює в районному Будинку культури.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
