Головна Життя З аероглісером рятувати людські життя стало значно швидше

З аероглісером рятувати людські життя стало значно швидше

4703

Рятувати людські жит­тя за­в­­жди було почесною мі­сією та основним обов’язком усіх ря­тувальних служб. Зва­жа­ючи на те, що у нашому ра­йоні є велика кількість озер, що ваблять від­почивальників не тільки з усієї України, а й бли­зького зарубіж­жя, було ство­рено водолазно-рятувальне від­ділення «Ша­цьк», що підпо­рядковується ава­рійно-ряту­ва­­ль­ному загону спеціаль­но­го при­значення м. Луцьк, а в опе­ра­тив­но­му реагу­ванні – ра­йонному відділу МНС. Тож про те, яку роботу доводи­ться ви­ко­нувати рятува­льни­кам ра­йо­ну, вирішили запитати у їхньо­го начальника Шевчика Вік­то­ра Івановича, заодно по­бу­вати на рятувальній станції, розміщеній на березі озера Сві­тязь, та на власні очі поба­чити, як то воно – рятувати людей.

– Формування самої служби відбулося більше року тому, ко­ли почалася реорганізація Мі­ніс­терства з надзвичайних си­туацій в Управління Дер­жав­ної служби України з над­звичайних ситуацій. Всього таких від­ді­лень, як наше, в облас­ті є три, проте фахівці водолазної спра­ви є тільки у нас та у Лу­цьку, – розповідає Вік­тор Іва­нович. – Тепер в на­шій службі працює 13 людей, з них 4 во­долази (1 – першого класу, 3 – другого), але штат поки що повністю не укомплек­тований. Цього року обіцяють ввести посаду фельдшера, аби про­фесійно надавати ме­дичну допомогу потерпілим. Від­зна­чу, що усі наші ряту­вальники мають навики надан­ня першої медичної допомоги. Стосовно кваліфікації водо­лазів, то всі вони проходили спе­ціальне навчання у Київсь­кій морській школі, а шестеро, окрім того, ще й навчання в нав­чальному комбі­наті при МНС у Волинській області, тому є професі­о­налами своєї справи. Опера­тивно реагуємо та виїжд­жає­мо на виклики, які переадресо­вуються нам і з пожежної служ­би, з номера 101. Для пошу­ково-рятуваль­них робіт у нас є усе відповідне спорядження – водолазні кос­тю­ми (також утеплені для зи­мо­вого пері­оду), акваланги, мас­ки. Це доз­во­ляє нам пос­тій­но прово­дити тренування з пір­нання у воду та під лід навіть взимку.

Уже цього сезону водо­ла­зам із Світязя доводилося ви­їж­д­жати 4 рази разом із ряту­валь­никами та водолазами із Лу­цька на пошуки тіл. Зокрема, в Мане­вицькому районі у річці Стир шукали тіла дітей, які потонули наприкінці минулого року. Пошу­ки ускладнювала значна глиби­на та стрімка течія річки, яка могла віднести тіла на чималу відстань від місця провалу під лід. Через кожні 40 метрів про­бивалися лунки, між якими во­долази ретельно обсте­жували русло річки. Але все марно.  

Загалом, за словами Вікто­ра Шевчика, у минулому році у літ­ній відпочинковий період діяло 3 рятувальні пости на озе­рі Сві­тязь та ще один – на озері Велике Згоранське Любо­м­ль­ського ра­йону, де цілодо­бово чергували мобільні групи. Пос­тійно велося спостере­жен­ня за акваторією пляжів, про­во­ди­лась інформа­ційно-роз’яс­ню­вальна робота з відпочи­валь­никами про те, як слід себе вес­ти на во­ді. Завдяки опе­ра­тив­ному реагуванню вда­лося вря­тува­ти двох людей, попередити де­сятки нещасних випадків. На­п­риклад, швидко ви­їхали кате­ром на виклик у «Ку­точок ри­бал­­ки», коли від ра­птової силь­ної хвилі пере­вер­нулась бай­дарка та у воді опи­нилася група лю­дей. Але, на жаль, мину­лого сезону не обій­шло­ся без фаталь­них ви­падків, оскільки у воді заги­ну­ло 3 людей. Здебільшого при­чинами трагіч­них випадків на воді Віктор Шев­чик називає вживан­ня лю­дьми алко­­голю, їхню само­впе­вненість та без­печ­ні­сть.

Як бачимо, щороку в області на водоймах стаються нещас­ні випадки, чимало з них саме у зимовий сезон. Відтак, аби за­­по­бігти людським жертвам, вар­­то якомога краще бути го­товими до дій в екстре­маль­них ситу­аціях. Тому рятува­ль­ники пос­тійно проводять тре­ну­вання з порятунку людей на водоймах як влітку, так і взим­ку. Те, як ці тренування від­бу­ваються взим­ку, ми спо­с­тері­гали на озері. Замість по­тер­пілого, у лунці посе­ред озера знахо­дився водо­лаз, до якого по ко­манді біг­ли рятувальники із штур­мовою дра­биною, по­да­ва­ли її водо­ла­зу та витя­гували з во­ди. І все це відбувалося про­тягом кіль­кох секунд.

– Дай Бог, аби усі ці навики не пригодилися нам у житті, – говорить Віктор Іванович. – Але краще, аби ми були готові до дій в таких випадках. Допо­ма­гають нам швидко прибу­вати на виклики катер, яким можна безпечно вирушати на виклики навіть в бурю, та аероглісер, який нам був дос­тав­лений з Івано-Франківської області. Це спеціальний чо­вен, який може і плавати, і пересу­ватися по льоду завдя­ки по­вітряній по­душ­ці, на якій він знаходиться. Таких аеро­глі­серів, як у нас, є всього сім в Україні. Двигуни на них в біль­шості випадків став­ляться авіаційні, тому заво­дяться без проблем навіть при дуже ни­зьких температурах. Окрім того, глісер – дуже мо­більний, адже розвиває швид­кість по льоду 60-70 кілометрів за годину.

Випробувати глісер на шви­д­­кість Вік­тор Шевчик запро­понував і нам, запросивши на не­ве­личку екскурсію до Світя­зького острова.

– Цей острів найбільше ва­бить відпочивальників уліт­ку. До нього всі, кому не лінь, на­ма­гаються добратися усіля­кими способами: вплав, на човнах, байдарках, а то й на на­дувних матрацах, ризи­ку­ючи не тільки здоро­в’ям, а й власним життям. До таких екстремалів одразу підпли­ваємо, завертаємо на­зад до берега, бо раптовий вітер чи необережний рух можуть призвести до  біди. Є люди, які сприймають наші поперед­ження і прохання, по­верта­ю­ться назад, інші реа­гують неадекватно, особливо ті, хто хильнув чарчину. Буває, що нетвереза людина пливе на матраці, там і засинає, а її хвилями відносить все далі й далі від берега, де може тра­питися непоправне, – розказує керівник рятувальників.

Тим часом, сівши у глісер, за хвилину опиня­ємо­ся на остро­­ві, до якого звичай­ним чов­ном можна дістатися біль­ше, ніж за годину.

Походивши трохи там, від­пливаємо назад, до бере­га. Заодно на зворотному шля­ху Віктор Шевчик оглядає то­ва­риство зимових рибалок, з яки­­ми, за його словами, кож­но­го разу проводяться профі­лак­тич­ні бесіди, роздаються па­м’ят­ки про те, як потрібно дія­ти у надзвичайних ситуаціях.

– Кількість нещасних ви­падків можна було б взагалі звес­ти до мінімуму, коли люди дотримувались хоча б еле­мен­тарних правил повод­жен­ня на водоймах, – підсумовує наш співрозмовник.

(Про світязький острів док­ладніше читайте на 5 стор.).

Віта ШЕПЕЛЯ.