Головна Культура Ой, гоп “Горлиця”!

Ой, гоп “Горлиця”!

1229

З глибини століть літописи народного життя донесли до нас пам’ять про людей нашого озерного краю, їх пристрасті, переживання та ідеали. До сих пір живуть вони і в старовинних українських піснях, які впродовж багатьох років відроджує до життя народний фольклорний ансамбль Шацького РБК «Горлиця» (керівник Андрій Конашук). 8 жіночок колективу, які не уявляють свого життя без народної пісні, ще від своїх мам і бабусь записали чимало древніх текстів, у яких відображено різні історичні періоди наших предків. Значну вокальну час­тину репертуару ансамблю складають колядки і щедрівки, купальські, жартівливі, ліричні, а також солдатські і пісні про УПА. Найстарша учасниця колективу 75-річна Люся Терета, яка співає в ньому з самого початку заснування, зізнається, що в репертуарі є ще один пісенний жанр, коли висміюється п’янство чи інші ганебні явища в сім’ї чи громаді. На сільських концертах такі пісні – най­популярніші, бо кожен впізнає в «героєві», з якого всі смі­ються, чи родича, чи сусіда, чи знайомого. До гли­бини душі проймає слухача і пісня «Пливла чорна хма­ра» про нещасливу людську долю, від якої в очах зав­жди з’являються сльози. В час, коли керівником ансам­блю була Валентина Дени­сюк, репертуар поповнився кількома її авторськими піснями: «А музика грає», «Волинь моя со­лов’їна» та «Ой, гоп «Горлиця». Остання, до речі, стала своєрідною візитівкою колективу. Таких от унікальних творів і зраз­ків пісенного фольклору, просякнутих духом україн­сь­кості, в «Горлиці» понад 200. І веселими, і сумними піс­нями учасниці колективу радували україн­ського гля­дача під час виступів у Білорусі, Криму, місті Києві, на фестивалях «Берегиня» і «На хвилях Світязя». Нині не про­пускають жодного концерту і святкового заходу районного рівня, є бажаними гостями в кожному селі Шацького району, а ще пос­тійно дарують своїм співом гарний настрій учасникам Шацького клубу одиноких сердець. Цікавих сторінок в біографії ансамблю немало, всі вони пов’язані з піснею і народними традиціями, відтворенням праобразу української жінки, збиранням давніх зразків національного одягу. Кілька років тому колективу було присвоєно звання «народний» – це найвагоміша подія в його творчому житті. Найбільше по­раділи їй ті жіночки, які по праву вважаються твор­цями ансам­блю і до сих пір невтомно трудяться, примножуючи його духовні багатства: Люся Терета, Надія Гуж, Віра Демчук, Галина Жук, Таміла Трофімук. Поки триває Великий піст, їхнього співу не чути. А після Великодня знову заграють національними барвами старовинні вишиванки і яскраві хустини шацьких молодиць-горлиць і полине над лісами й озерами щира українська пісня у їхньому виконанні.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.