Головна Наради, сесії Михайло Поліщук – про молочну галузь, плани молокозаводу та підробне масло

Михайло Поліщук – про молочну галузь, плани молокозаводу та підробне масло

2097

За останні роки молочна га­лузь України переживає не найкращі часи. Причин цього чимало: недостатня увага з бо­ку держави, значне підви­щення цін на електроенергію та па­ливо, яке впливає на ціну ви­робленої продукції, відсутність державних програм з креди­ту­вання, нестабільна ситуація на зовнішніх та внутрішніх ринках збуту. Від цього страждають малі й середні виробники мо­лоч­них продуктів. Тож сьогодні про будні та майбутнє єдиного підприємства в районі, яке про­тягом років незалежності таки зуміло вистояти у важких та нес­табільних економічних умо­вах, говоримо з директором ТзОВ «Шацький молокозавод» Михайлом Поліщуком.

lМихайле Михайловичу, роз­кажіть про те, як і чим жи­ве підприємство сьо­годні?

– Поки що в цьому році си­туація не гірша, ніж у минулому. Кількість молока заготовляємо майже на тому ж рівні, що й рік тому, навіть у цьому місяці піш­ло певне збільшення. Це пов’я­зано з ціною на молоко, яка в грудні піднялася до 6 гривень за літр. Виробляємо з цього мо­лока масло без будь-яких доба­вок, тобто продукцію згідно з де­р­жавними стандартами, а також  казеїн. Реалізовуємо їх на тих ринках збуту, де це мож­ливо, пос­тав­ляємо їх в мережу мага­зинів «Наш край». Шу­каємо клієнтів, які пропонують більш-менш нормальну ціну

l З ким вигідніше працю­вати: з населенням чи сіль­сь­­ко­господарськими коопе­ративами, адже для остан­ніх ці­на за молоко є дещо вищою, ніж для домогоспо­дарств?

– Скажу так: у 90-х роках ми­нулого століття для молоко­заводу вистачало двох-трьох колгоспів, аби зданої сировини було досить для роботи на пов­ну потужність, а від населення мо­лока прий­малося дуже мало. Востаннє від кооперативу брали молоко три роки тому в Лю­бо­м­ль­ському районі. Співп­рацю­ємо також і з СОК «Бар­ві­нок» із с. Самійличі. Тепер же основ­ним нашим пос­та­ча­ль­ником є насе­лення, хоч в селах з року в рік йде скорочення по­голів’я корів.

Звичайно, із коопера­тивами працювати більш вигідно, хоч до­водиться платити їм за моло­ко більшу ціну. Поясню чому. Із кооперативом договір уклада­ється на рік, в ньому передба­чається кількість молока, ціна. Та й сировину привозять уже охолодженою та очищеною, тому і наші затрати на її пере­робку менші.

З населенням буває скла­д­ні­­ше. Але ми цінуємо кожну кра­­­­пе­льку сировини. Трапляє­ться, що за 20 літрами молока їдемо за 50 кілометрів. Це дуже затратно.

l А як із конкурентами по заготівлі?

– Звісно, конкуренція є, і ду­же висока. Найголовніше те, що заготовляють молоко в районі фірми з неблизьких регіонів – зрозуміло, податки тут не ли­шаються.

l Але часто доводиться чути, як молочні підп­риємс­т­ва звинувачують у ціно­вій змові?

– Ні. Є звичайні економічні розрахунки, за якими максима­­ль­­ни­ми цінами молокозаводи мо­жуть купувати молоко та ви­робляти з нього продукцію, аби це було рентабельно. Якщо за­купівельна ціна молока буде ви­щою, то підприємствам не ви­­гідно буде виробляти з нього продукцію без втрат для себе. А сьогодні ціни на молочну про­дукцію не встигають за ростом цін на решту продуктів харчу­вання.

l Хто тепер є Вашими конкурентами на ринку за­готівлі молока в районі?

– Це Чортківський сирзавод та Ратнівський молокозавод. Ще працюємо в селах Старо­ви­­жівського та Любомльського районів, які знаходяться на ме­жі з нашим районом. Декілька років тому мали конкурента в особі Ковельського молокоза­воду, але він уже тут не працює.

l Куди, в більшості, реа­лі­зо­вуєте свою продукцію?

– Де є клієнти, покупець та ціна – туди й веземо. Якщо є ціна і можливість – реалізо­ву­ємо за кордон. Є покупці з Киє­ва та Харкова, особливо зі Ль­во­ва. Ша­нують наше масло й ша­чани. До недавнього часу пос­­та­чали мас­ло в закриті зак­лади (школи, дит­садки, лікарні), допо­ки не зап­ровадили сис­тему еле­к­тронних закупівель ProZorro. Пробували декілька разів брати участь у тендерах, але з нашою ціною в 105 грн. за кілограм на­тураль­но­го масла важко вигра­ти дер­жав­ні тен­дери у тих, хто про­по­нує масло за 75-80 гри­вень. А от при такій ціні якістю ніхто не цікавиться. Щоразу ж викидати по 700 гри­вень за участь в тен­дері також не ро­зум­но. Правда, була істо­рія, ко­ли в одному з тендерів наш кон­курент, який став пере­можцем, запропону­вав… Ша­цьке масло за нижчою (!) ціною, ніж ми від­пускаємо його із за­воду. Стали перевіряти їхні до­кументи, а во­ни підроб­лені. Ми написали скар­гу та по­відомили у відповідні інстанції. Тож кон­курент одразу відмо­вив­ся від укладання угоди та зняв свою пропозицію.

l Тобто є випадки, коли ваше масло підробляють?

– Ну, як сказати. Зараз, куди не поїдь і де не глянь (Луцьк, Ковель, Нововолинськ) – скрізь «Шацьке масло», і ціна стоїть – 85 гривень, коли в нас із заводу – 105 гривень (це та кінцева ціна, яку ми можемо собі дозво­лити). Скуштуєш його – не наш про­дукт. Станеш запитувати про документи – окрім таблички з написом, у продавців ніяких до­кументів немає. А ми ж знаємо, хто купує наш продукт і куди він іде. Лише один під­приємець з Лу­цька постійно у нас бере масло, має декілька точок для його реалі­зації, був він з ним і на тра­диційному сіль­ськогоспо­дарсь­ко­му ярмарку в Луцьку.

l Чи допомагає держава таким підприємствам, як Ва­ше, хоча б втриматися на плаву, не кажучи вже про роз­виток?

– Мабуть, деякі програми є, але вони непродумані для кон­кретних підприємств. Раз дово­дилося побувати в Білорусі на сирзаводі «Береза», схожому до Ковельського. Там встанов­лені нові сучасні автомати­зо­вані лінії виробництва молочних продук­тів (сири, йогурти, кефір тощо), відповідно заощаджу­єть­ся електроенергія, паливо, збі­ль­шується обсяг виробленої про­дукції та покращується її якість. Їм це вдалося завдяки безвід­сот­ковому кредиту від держави (приблизно 3 мільйони євро), який підприємство може почати повертати через 3-5 років.

ТзОВ «Шацький молокоза­вод» у минулому році сплатило майже один мільйон податків, більша частина яких залишилася у місцевих бюджетах. Якби дер­жава дозволила таким підпри­єм­ствам, як наше, взяти безвід­соткові кредити чи звільнити від сплати податку на рік-два, це дало б нам потужний старт. За ці кошти можна було провести реконструкцію підприємства та розширити асортимент.

l Ви вже 15 років очо­люєте підприємство. Коли легше було працювати – тоді чи тепер?

– Працювати завжди було складно, і на початку, і тепер. Сьогодні основне завдання для нас – втриматися на плаву, за­без­печити зарплату для майже трьох десятків людей. А як буде далі – побачимо, будемо надія­тись на краще.

– Дякую за розмову. Успіху Вам у роботі.

Віта ШЕПЕЛЯ.