За останні роки молочна галузь України переживає не найкращі часи. Причин цього чимало: недостатня увага з боку держави, значне підвищення цін на електроенергію та паливо, яке впливає на ціну виробленої продукції, відсутність державних програм з кредитування, нестабільна ситуація на зовнішніх та внутрішніх ринках збуту. Від цього страждають малі й середні виробники молочних продуктів. Тож сьогодні про будні та майбутнє єдиного підприємства в районі, яке протягом років незалежності таки зуміло вистояти у важких та нестабільних економічних умовах, говоримо з директором ТзОВ «Шацький молокозавод» Михайлом Поліщуком.
lМихайле Михайловичу, розкажіть про те, як і чим живе підприємство сьогодні?
– Поки що в цьому році ситуація не гірша, ніж у минулому. Кількість молока заготовляємо майже на тому ж рівні, що й рік тому, навіть у цьому місяці пішло певне збільшення. Це пов’язано з ціною на молоко, яка в грудні піднялася до 6 гривень за літр. Виробляємо з цього молока масло без будь-яких добавок, тобто продукцію згідно з державними стандартами, а також казеїн. Реалізовуємо їх на тих ринках збуту, де це можливо, поставляємо їх в мережу магазинів «Наш край». Шукаємо клієнтів, які пропонують більш-менш нормальну ціну
l З ким вигідніше працювати: з населенням чи сільськогосподарськими кооперативами, адже для останніх ціна за молоко є дещо вищою, ніж для домогосподарств?
– Скажу так: у 90-х роках минулого століття для молокозаводу вистачало двох-трьох колгоспів, аби зданої сировини було досить для роботи на повну потужність, а від населення молока приймалося дуже мало. Востаннє від кооперативу брали молоко три роки тому в Любомльському районі. Співпрацюємо також і з СОК «Барвінок» із с. Самійличі. Тепер же основним нашим постачальником є населення, хоч в селах з року в рік йде скорочення поголів’я корів.
Звичайно, із кооперативами працювати більш вигідно, хоч доводиться платити їм за молоко більшу ціну. Поясню чому. Із кооперативом договір укладається на рік, в ньому передбачається кількість молока, ціна. Та й сировину привозять уже охолодженою та очищеною, тому і наші затрати на її переробку менші.
З населенням буває складніше. Але ми цінуємо кожну крапельку сировини. Трапляється, що за 20 літрами молока їдемо за 50 кілометрів. Це дуже затратно.
l А як із конкурентами по заготівлі?
– Звісно, конкуренція є, і дуже висока. Найголовніше те, що заготовляють молоко в районі фірми з неблизьких регіонів – зрозуміло, податки тут не лишаються.
l Але часто доводиться чути, як молочні підприємства звинувачують у ціновій змові?
– Ні. Є звичайні економічні розрахунки, за якими максимальними цінами молокозаводи можуть купувати молоко та виробляти з нього продукцію, аби це було рентабельно. Якщо закупівельна ціна молока буде вищою, то підприємствам не вигідно буде виробляти з нього продукцію без втрат для себе. А сьогодні ціни на молочну продукцію не встигають за ростом цін на решту продуктів харчування.
l Хто тепер є Вашими конкурентами на ринку заготівлі молока в районі?
– Це Чортківський сирзавод та Ратнівський молокозавод. Ще працюємо в селах Старовижівського та Любомльського районів, які знаходяться на межі з нашим районом. Декілька років тому мали конкурента в особі Ковельського молокозаводу, але він уже тут не працює.
l Куди, в більшості, реалізовуєте свою продукцію?
– Де є клієнти, покупець та ціна – туди й веземо. Якщо є ціна і можливість – реалізовуємо за кордон. Є покупці з Києва та Харкова, особливо зі Львова. Шанують наше масло й шачани. До недавнього часу постачали масло в закриті заклади (школи, дитсадки, лікарні), допоки не запровадили систему електронних закупівель ProZorro. Пробували декілька разів брати участь у тендерах, але з нашою ціною в 105 грн. за кілограм натурального масла важко виграти державні тендери у тих, хто пропонує масло за 75-80 гривень. А от при такій ціні якістю ніхто не цікавиться. Щоразу ж викидати по 700 гривень за участь в тендері також не розумно. Правда, була історія, коли в одному з тендерів наш конкурент, який став переможцем, запропонував… Шацьке масло за нижчою (!) ціною, ніж ми відпускаємо його із заводу. Стали перевіряти їхні документи, а вони підроблені. Ми написали скаргу та повідомили у відповідні інстанції. Тож конкурент одразу відмовився від укладання угоди та зняв свою пропозицію.
l Тобто є випадки, коли ваше масло підробляють?
– Ну, як сказати. Зараз, куди не поїдь і де не глянь (Луцьк, Ковель, Нововолинськ) – скрізь «Шацьке масло», і ціна стоїть – 85 гривень, коли в нас із заводу – 105 гривень (це та кінцева ціна, яку ми можемо собі дозволити). Скуштуєш його – не наш продукт. Станеш запитувати про документи – окрім таблички з написом, у продавців ніяких документів немає. А ми ж знаємо, хто купує наш продукт і куди він іде. Лише один підприємець з Луцька постійно у нас бере масло, має декілька точок для його реалізації, був він з ним і на традиційному сільськогосподарському ярмарку в Луцьку.
l Чи допомагає держава таким підприємствам, як Ваше, хоча б втриматися на плаву, не кажучи вже про розвиток?
– Мабуть, деякі програми є, але вони непродумані для конкретних підприємств. Раз доводилося побувати в Білорусі на сирзаводі «Береза», схожому до Ковельського. Там встановлені нові сучасні автоматизовані лінії виробництва молочних продуктів (сири, йогурти, кефір тощо), відповідно заощаджується електроенергія, паливо, збільшується обсяг виробленої продукції та покращується її якість. Їм це вдалося завдяки безвідсотковому кредиту від держави (приблизно 3 мільйони євро), який підприємство може почати повертати через 3-5 років.
ТзОВ «Шацький молокозавод» у минулому році сплатило майже один мільйон податків, більша частина яких залишилася у місцевих бюджетах. Якби держава дозволила таким підприємствам, як наше, взяти безвідсоткові кредити чи звільнити від сплати податку на рік-два, це дало б нам потужний старт. За ці кошти можна було провести реконструкцію підприємства та розширити асортимент.
l Ви вже 15 років очолюєте підприємство. Коли легше було працювати – тоді чи тепер?
– Працювати завжди було складно, і на початку, і тепер. Сьогодні основне завдання для нас – втриматися на плаву, забезпечити зарплату для майже трьох десятків людей. А як буде далі – побачимо, будемо надіятись на краще.
– Дякую за розмову. Успіху Вам у роботі.
Віта ШЕПЕЛЯ.
