Упродовж лише цього року директор ліцею імені Олени Пчілки Олена Вальчук побувала в кількох країнах Європи, де вона вивчала досвід колег, ділилась своїми напрацюваннями. Нещодавно пані Олена повернулась з Ізраїлю. І сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями та розповідає, як побудована система освіти в цій країні.
Олена Іванівна каже, що далеко не все їй вдалось викласти у цій статті, але чимало того, що вона побачила хотілося б втілити на практиці в Україні.
Успішно завершився XIX (IV) освітянський тур на тему «Нові інноваційні освітні проєкти і стартапи в системі середньої освіти Ізраїлю», який відбувався з 18 по 23 березня. Захід був організований Асоціацією керівників закладів освіти «Відроджені гімназії України». У ньому взяли участь директори, начальники управлінь освіти, представники інститутів підвищення кваліфікації майже з усіх областей нашої держави.
Ізраїль – передова країна світу за розвитком освіти. Нам пощастило її відвідати та побачити на власні очі, як працюють школи.
Упродовж візиту ми мали унікальну можливість відвідати різні типи закладів освіти та садочок в Ізраїлі, а також центр професійного розвитку вчителів та арабську школу в Назареті (https://www.facebook.com/elbaironi). Передали ізраїльським друзям вітання з України та сувеніри, а також поклонились святій землі в Храмах Благовіщення в Назареті, Різдва Христового в Віфлеємі, Гробу Господнього в Єрусалимі та попросили якнайшвидшої Перемоги для України, миру і благополуччя для усіх українців! Дуже важливо, що Ізраїль підтримує та вірить в нашу державу.
Набутий досвід плануємо впроваджувати в наших школах.
19 березня ми відвідали школу розвитку талантів учнів «Ревевім» в Рішон ле Ціон. «Разом до успіху!» – девіз закладу! Нас гостинно зустрічали Белла Бессан та її заступниця Анна Поляк, родом зі Львова.
Презентація школи була рідною мовою, тож ми занурились в діючу систему освіти та зрозуміли відмінності між українською та ізраїльською школою.
Важливо, що бал атестата зрілості береться до уваги та відіграє головну роль при вступі в університет. В атестаті вписані усі обов’язкові предмети, а саме — математика, іврит, історія, старий завіт, суспільствознавство, література, англійська мова та предмети на вибір. Цікаво, що кожен учень обирає рівень складності навчальних предметів. Вони можуть вивчати математику, мови, фізику та інші предмети на базовому, середньому та найвищому рівні. Проте вступити у заклад вищої освіти можуть ті діти, які вивчали предмети на найвищому рівні. Після закінчення школи лише 80% учнів Ізраїлю отримують атестат, решта — заново проходять курс навчання та перескладають іспити (за власні кошти) або йдуть працювати у відповідні галузі, де освіта не є обов’язковою.
Необхідною умовою отримання атестата є виконання волонтерської програми, яка складає 180 годин. Вона розроблена школою та затверджена міністерством освіти, включає як індивідуальну роботу так і роботу в групах. Є координатор, який допомагає учням обрати напрям волонтерства (дитячий садок, притулок для тварин, будинок для стареньких). Це дає можливість учням розвивати лідерські якості, толерантність, співчуття та виховує активних громадян, які є патріотами своєї країни.
Щороку у школі проводять вікторини в пам’ять випускника, який загинув під час виконання військового обов’язку. У коридорах школи є телевізори, де транслюють графіки уроків, зміни кабінетів тощо. А замість номерів кожному шкільному кабінету присвоюють ім’я видатної людини. Так діти краще запам’ятовують історичні особистості та більше цікавляться їхніми здобутками. Тут технології на службі педагогіки: розвинена інфраструктура інтернету, електронний журнал, інтернет-сервіси для управління персоналом та бюджетом, комп’ютер та проектор в кожному класі. Навчання у школі 6-денне (вихідний – субота). Зазвичай заняття починаються о 8.20, але в старших класах іноді можуть починатися і о 7 ранку. Оцінки виставляються за 100-бальною системою, менше 55 – двійка.
Особливим був візит до старшої школи – інтернату Хноар Ціоні в Єрусалимі, яка розташована в молодіжному селищі та функціонує від сіоніської організації «Аліль» (в Україні організація “Сохнут”). Тут проживають та навчаються діти, сім’ї яких постраждали під час війни. Їзраїль має велику мережу таких селищ, де реалізується ефективна державна програма, що сприяє захисту дітей, які опинились в кризових ситуаціях через війну. Тепер тут опікуються дітьми, які приїхали з України.
Ми мали нагоду зустрітись з українськими учнями. Вони розповіли про навчання, 20 годин івриту в тиждень, важливість предмету “історія”, а ще виконання нової програми навчання. Тут діти мають гарні умови для навчання та проживання. А ще мають певні обов’язки: дбають за чистоту приміщень, в яких проживають та навчаються, територію та теплицю, де вирощують фруктові дерева та овочі. Хоча тут безпечно та комфортно, проте школярі сумують за Україною. Зі сльозами на очах вони згадували свої рідні міста та школи. Ізраїльтяни добре дбають про своє майбутнє, тому 90 % випускників залишаються у власній державі.
Дуже вразив концерт у виконанні учнів. Ми подарували їм солодощі та бібліотеку української літератури. Цікавою була презентація Асоціації ФІСЕ – “Асоціації – Моя Родина”, діяльність якої направлена на посилення потенціалу прийомних батьків та батьків-вихователів шляхом розвитку практичних навичок виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, влаштованих на державне утримання в їхні родини.
20 березня ми вирушили в Бер Шіву, де відвідали старшу школу «Аміт» з поглибленим вивченням ЗМІ та телебачення. Там нас чекала предметна презентація та практична екскурсія по школі, з зануренням в позакласну роботу.
Змістовною була зустріч у Центрі професійного розвитку вчителів (аналог ВІППО), де свою роботу презентувала Ілланіт Бар Тов, директорка Центру. Вона підкреслила важливість педагогів, які є потенційним ресурсом успішного розвитку Їзраїлю, тому держава вкладає значні кошти в професійне зростання кожного вчителя.
21 березня ми переїхали до арабської школи в Насірі, спеціальної школи для гіперактивних дітей, які можуть створювати проблеми в звичайних закладах освіти. На 121 учня — 63 дорослих, серед яких — 11 психологів та лікарів-реабілітологів. Велика робота проводиться з батьками, яких також вчать, як виховувати своїх дітей. Витрати на утримання таких дітей значні, але вони цього вартують, щоб забезпечити в інших школах виконання навчальних програм для учнів, які хочуть вчитись. А ще в кожній школі є укриття з повноцінними класними кімнатами, спортивним та тренажерним залом, актовим залом та медичним пунктом.
24 березня ми відвідали школу Монтессорі, в Кракові. Дуже цікава і оригінальна методика навчання, де немає уроків, домашніх завдань і вчителів. Є тільки робочий індивідуальний план роботи учня на тиждень і помічники та консультанти. Педагогіка Монтессорі — це система навчання дітей, яка спрямована на розвиток природних інтересів і діяльності, а не на використання формальних методів навчання. У класі Монтессорі акцент робиться на практичному навчанні та розвитку навичок реального світу. Він підкреслює самостійність і розглядає дітей як особистостей, які від природи прагнуть до знань і здатних розпочати навчання в достатньо сприятливому та добре підготовленому навчальному середовищі. Виникло багато питань і порівнянь з власною школою. Є над чим подумати, як можна змінити та покращити освітнє середовище в школах України.
Олена Вальчук,
директор ліцею імені Олени Пчілки
