Ковельська громада провела в останню дорогу воїна Валентина Колочуна. Прощання із захисником відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, куди прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської влади та мешканці міста.
Валентин Колочун народився 19 вересня 1979 року в Ковелі. Тут минули його дитинство та шкільні роки — він навчався у школі №7. У місті залишилися люди, яких він любив і з якими був пов’язаний усе життя.
З дитинства Валентин був відкритим і товариським, завжди мав багато друзів, любив футбол і спілкування. Рано навчився праці та відповідальності. Мама, Ніна Федосіївна, самотужки виховувала двох синів, а коли Валентину було 11, у родині з’явився вітчим Олександр, який став для хлопців близькою людиною та надійною опорою.
Після дев’ятого класу Валентин вступив до Старовижівського ПТУ, де здобув фах електрозварника. Згодом проходив строкову службу у десантних військах на Одещині. Там загартувався його характер, а відповідальність і лідерські якості відзначали численні подяки від командування та присвоєне звання молодшого сержанта.
Після служби він працював на заробітках, зокрема на будівництві в Польщі, не уникаючи важкої праці. Найважливішою для нього завжди залишалася родина, якій він допомагав і про яку дбав.
З початком повномасштабної війни Валентин добровільно став до лав захисників України. Служив у саперній групі, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Про події на передовій матері майже не розповідав, намагаючись уберегти її від зайвих тривог.
Перед виходом на бойові завдання він часто заспокоював маму жартівливими словами, що йде з побратимами «на риболовлю». За першої можливості телефонував додому, надсилав голосові повідомлення, які тепер залишилися для рідних дорогою пам’яттю.
Валентин тепло відгукувався про людей, яких зустрічав на Запоріжжі, розповідав, як місцеві мешканці підтримують військових і допомагають їм.
Під час останнього бойового завдання бій був особливо важким. Під час ворожого обстрілу позицій Валентин Колочун отримав численні поранення. Побратими евакуювали його з поля бою та доправили до лікарні. Медики боролися за життя військовослужбовця, однак врятувати його не вдалося.
25 серпня у Дніпрі, в обласній клінічній лікарні імені Мечникова, зупинилося серце стрільця штурмового спеціалізованого батальйону військової частини А1619, молодшого сержанта Валентина Колочуна. Йому було 46 років.
Ковельська громада висловлює щирі співчуття мамі Ніні Федосіївні, вітчиму Олександру Володимировичу, брату Тимуру, усім рідним та близьким загиблого воїна.
Поховали Валентина Колочуна на Алеї Героїв міського кладовища в Ковелі. Світла пам’ять Захиснику України.
