У Ковелі провели в останню дорогу 45-річного захисника України Дмитра Бешту, який загинув під час повномасштабної війни. Прощання з військовослужбовцем відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, після чого його поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Дмитро Бешта народився у Ковелі. Після дев’яти класів місцевої ЗОШ №1 він навчався в школі мистецтв, де грав на гітарі та співав, займався акробатикою та волейболом. Професію столяра здобув у професійно-технічному училищі №5. Працював у СЛАТ «ТУР», на підприємстві «Юкон», Колодяжненському заводі «Нектар» вантажником та мав інші підробітки.
Рідні згадують Дмитра як романтика, добру й ніжну людину з великим оптимізмом. У студентські роки він пережив серйозну аварію, після якої лікарі давали небагато шансів, однак він зумів відновитися, хоча наслідки травми давалися взнаки й пізніше.
30 березня цього року Дмитра мобілізували. Після підготовки він потрапив на фронт. Серед напрямків його служби називають Лозову, Краматорськ, Костянтинівку та Дружківку — зараз це одна з найгарячіших ділянок. Він служив в евакуаційному відділенні взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини А4723.
Разом із напарником Дмитро виконував небезпечні, але необхідні завдання — заряджав дрони вибухівкою. Попри щоденний ризик, під час розмов із мамою він більше цікавився, як почуваються рідні, і просив вітчима Віктора Івановича берегти матір. Захисник наголошував, що для нього важливо послужити Україні.
15 вересня поблизу Дружківки Дмитро Бешта отримав вогнепальне поранення, яке виявилося смертельним. Лише за чотири дні до цього він привітав маму Галину Михайлівну з днем народження і подбав, аби їй доставили білі троянди. Для матері це став останній подарунок від сина та символ його любові й турботи.
Під час церемонії прощання секретар міської ради Оксана Багнова зазначила, що у 45 років життя Дмитра могло б тривати ще довго, але в найтяжчий для держави час він став на захист України.
«Дмитру було 45 років. Не так багато, щоб сказати — він встиг прожити своє життя. Бо попереду могло бути ще стільки всього. Ми не знаємо, скільки планів він мав, про що мріяв, що хотів зробити для своїх рідних. Знаємо лише, що в найважчий для країни час він пішов захищати свою країну. Пам’ятаймо про Дмитра та про кожного нашого земляка, який поліг у цій війні. Завдяки їм Україна тримається і має майбутнє», — сказала під час прощання з воїном, яке відбулось у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, секретар міської ради Оксана Багнова.
Від імені громади висловлено щирі співчуття матері Галині Михайлівні, батькові Віктору Васильовичу, вітчиму Віктору Івановичу, брату Геннадію та всім близьким, які переживають втрату.
