Традиція приносити ритуальні вінки на похорон бере свій початок ще з давнини. Такий ритуальний елемент з’явився кілька тисячоліть тому та має велику історію. Особливу увагу квітам приділяли у Стародавньому Римі, адже це відповідало місцевим звичаям та християнським особливостям.
Саме тому традиція активно використовувати вінки на похорон продовжується у сучасній Італії. Становлення цього процесу розглянемо далі.
Давні італійські традиції
Як зазначено вище, квіти на похорон почали використовувати у Стародавньому Римі. Це були букети з наступної рослинності:
- лаврового листя;
- мирту;
- дуба.
Вони символізували честь й пошану до померлого. Вінки клали на могили загиблих воїнів.
З Розвитком християнства у Європі, в Італії почали класти на могили небіжчиків вінки з хвойних гілок, у тому числі з кипариса чи ялинки. Це були символи безсмертя, переродження тіла у наступному житті.
Особливості похоронних італійських вінків
Найпопулярнішими квітами для їх виготовлення були наступні:
- Кипарис. Ця рослина росла у багатьох районах Італії, тому її активно використовували для виготовлення похоронних вінків. Кипарис був символом спокою, зв’язку душі померлого з потойбічним світом.
- Мирт та лавр. Ці рослини використовували для поховань людей похилого віку. Лавр був символом слави, а мирт символом спокою.
- Оливкове дерево. Гілки оливки були необхідні для створення похоронних вінків, які б символізували гармонію та вічність.
- Лілії. Ці квіти білого кольору були символами чистоти й любові. Їх досить часто клали на могили померлих в Італії.
Серед характеристик похоронних італійських вінків виділяли наступні:
- круглу форму, яка була символом нескінченності;
- форму хреста, яка символізувала причетність небіжчика до християнства;
- переважно зелений колір був символом вічного життя;
- переважно білий колір означав чистоту душі померлого;
- домінантний червоний колір похоронного вінка був символом любові до воскресіння.
Ритуали Італії
Активно вінок на похорон використовували для оберега душі покійного під час її шляху до потойбічного світу. Вінок несли попереду труни чи клали на неї. Деколи вінок клали на надгробок під час поховання труни.
Коли вінки залишали на могилі небіжчика, це означало, що його рідні та близькі моляться за упокій його душі.
Також вінки приносили під час поминальних днів, у тому числі на День усіх святих. Ця традиція збереглась в Італії й до сьогодення.
