Вчора наша громада віддала останню шану захиснику, Герою Руслану Війтику.
Ковельчанин навчався у ліцеї №7, потім вступив до Київської політехніки, де вивчав приладобудування. Після закінчення вишу знайшов своє покликання на службі у міліції, в управлінні боротьби з організованою злочинністю. Він гідно пройшов шлях спочатку міліціонера, потім поліцейського, закінчивши службу у чині підполковника поліції.
У 2015 році в його життя увійшла 28 окрема механізована бригада, у якій він воював до останніх днів свого життя. Починав заступником командира артилерійської батареї, закінчив старшим офіцером відділення морально-психологічного забезпечення. Його серце зупинилось 24 серпня у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечнікова.
Руслан загинув від війни, від того, що вона несе кожній нормальній людині – щоденні переживання за своїх побратимів. Також наш захисник розслідував обставини воєнних злочинів, спілкувався з рідними полеглих. І кожна така зустріч залишала на його серці невидимий шрам.
Руслан Війтик був відзначений багатьма нагородами, які характеризують його як Людину з великої літери, його заслуги перед родиною, нашим містом, Батьківщиною.
– Втім, найголовнішою нагородою в його житті була його родина – дружина та двоє дітей. Нехай останньою відзнакою його земної душі буде Царство небесне і наша незгасима пам’ять, а головне – Перемога України, служінню якій він віддав все своє життя, до останнього удару його хороброго Серця, – зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.
Колишній керівник, колега по службі в поліції Володимир Геч каже, що їх поєднувала не лише робота, але й дружні відносини. У свій час його Руслан запросив бути дружбою на весіллі.
– Він прийшов у підрозділ молодим лейтенантом після закінчення вишу. Як губка вбирав у себе все нове, прислухався до порад. На нього можна було покласти виконання оперативних завдань різної складності. Руслан від лейтенанта дослужився до підполковника поліції. Дякую Богу, що мав честь служити з ним, бути поруч у різні хвилини.
Приїхав попрощатись зі своїм другом, побратимом заступник командира 28 окремої механізованої бригади військової частини А0666, начальник відділення морально-психологічного забезпечення, підполковник Володимир Галигін.
Він розповів, що саме ковельчанинові належить ідея щодо почесного найменування їх бригади – імені Лицарів Зимового Походу.
– Він робив усе, щоб Україна була незалежною. Дуже часто ми спілкувались з Русланом про Перемогу. Хочу сказати тобі, друже, ми переможемо. І у цьому буде твоя частина, твій внесок.
Поховали Руслана Війтика на Алеї Героїв міського кладовища.
Спочивай з миром, воїне.
Вічна пам’ять і слава!
