До редакції газети звернулася жителька Шацька (ім’я та прізвище вона попросила не вказувати) та обурилася тим, що односельці вже кілька десятиліть так і не навчилися бути культурними людьми. І йдеться тут, в першу чергу, про сміття. Весь цей час шачанка спостерігає одну й ту ж картину: між приміщенням телекомівців-поштовиків та аптекою (вул. Шковороди) знаходиться громадський туалет, на цій же території працівники комунального підприємства встановили два великі сміттєві баки (для того, аби туди зносили сміття прибиральниці, які працюють на вулицях). Але як тільки комунальники прихорошать цю територію, вивезуть сміття та вичистять усе, через 2-3 дні там знову з’являються купи сміття.
– Проблема в тому, що шачани, коли викидають там сміття, кидають його не у бак, який може бути напівпорожнім, а біля нього. Їх роздирають собаки, потім вітер розносить непотріб по всій території. Бачила, як чоловік із палкою, на кінці якої прилаштував великого цвяха, проштрикував ті мішки, чи бува, немає там пляшок, роздирав їх і брав те, що йому треба було. Ми навчилися плавати в воді, як риби, літати в небі як птахи. Невже так важко навчитися жити на землі, як люди? – обурюється поважна шачанка.
– Наші працівники прибирають ту територію через два-три дні. Але проблема в тому, що зносять туди сміття і з установ та організацій, які знаходяться в центрі, також ті, хто не уклав з нами договори про вивіз сміття, і жителі сусідніх будинків. Поставили там камеру відеоспостереження, зафіксували, хто і що туди зносить. Навіть вночі приїжджали двоє осіб на мотоциклі, аби сміття викинути. Але усьому коли-небудь приходить край. Якщо місцеві жителі та керівники установ не подбають про те, аби укласти з нами договори на вивезення сміття, ми змушені будемо оприлюднювати прізвища в газеті, а на сайті – відео, – прокоментував ситуацію начальник КП «Будинкоуправління» Іван Коваль.
Це – не єдине місце в селищі, яке облюбували шачани для безкоштовного способу позбавлення від сміття. Раніше його зносили за паркан старої лікарні і до посадки біля озера Велике Чорне. Правдами і неправдами керівництву «КП «Будинкоурправління» вдалося відвоювати чистоту цієї території, а тепер на них чекає нове протистояння.
А як у світі вирішують сміттєву проблему?
Щороку людство нагромаджує понад 2 мільярди тонн сміття. Це в середньому 200 кілограмів на одну людину. В країнах активного споживання ця цифра сягає 2 тонни на рік на людину. Тобто кожен представник «середнього класу» породжує щороку маленьку вантажівку сміття.
Відходи гниють на сміттєзвалищах, забруднюють водойми та руйнують екосистеми. У багатьох країнах світу вже давно задумалися над тим, як уникнути перетворення планети на великий смітник. Виявляється, сміття можна переробляти знову в ресурс – і робити з нього нові речі або енергію. Утім, все по-порядку.
Передмова
Відходи можна систематизувати як за походженням (побутові, промислові, сільськогосподарські), так і за властивостями. Найвідоміший поділ за цим критерієм, прийнятий в законодавствах більшості країн, це поділ на «небезпечні» (токсичні, їдкі, легкозаймисті тощо) та «безпечні» відходи. Тверді побутові відходи (ТПВ) в Європі прийнято було називати «твердими муніципальними відходами», захороненням яких колись займалася лише міська влада. Проте в наш час у розвинутих країнах значна кількість побутових відходів збирається і переробляється не міськими комунальними службами, а приватними підприємствами, які мають справу з промисловими відходами. У вартісному вираженні обсяг ринку муніципальних відходів у країнах, що розвиваються, оцінюється приблизно в 120 млрд. доларів. Найбільше значення мають ринки США (46,5 млрд. дол.), Європи (країни Євросоюзу разом з Норвегією і Швейцарією, близько 36 млрд. дол.) та Японії (близько 30,5 млрд. дол.). У світовій практиці до цього часу переважну кількість ТПВ все ще продовжують вивозити на полігони: у СНД на звалища доставляють 97% відходів, у США – 73%, у Великобританії – 90%, у Німеччині – 70%, у Швейцарії – 25%, в Японії – близько 30%.
Відправлення сміття на полігони слід розглядати як вимушене, тимчасове рішення проблеми, яке в принципі суперечить екологічним і ресурсним вимогам. Оскільки звалища все далі віддаляються від міст, а нескінченно площа вивезення ТПВ збільшуватися не може, для всіх країн актуальна проблема промислової переробки сміття. Саме вона враховує вимоги екології, ресурсозбереження та економіки, являє собою кардинальний шлях вирішення проблеми відходів. Такі технології широко застосовуються для переробки ТПВ: термічна обробка (спалювання), біотермічне аеробне компостування (отримання біопалива); анаеробна ферментація (отримання біогазу); сортування (з вилученням тих чи інших цінних компонентів для вторинного використання).
В європейських країнах спалюванням переробляють 20-25% обсягу міських відходів, в Японії – близько 65%, в США – близько 15%. До універсальних відходів належать побутові небезпечні продукти, яких можна рівняти за такими категоріями: автомобільні (гальмівна рідина, антифриз та акумуляторні батареї, бензин, гас, дизельне паливо тощо); для ремонту будинку (фарба, лак, скипидар, клей, азбест); матеріали домашньої хімчистки (різні чистячі засоби) і пестициди; медикаменти, шприци, пожежні вогнегасники та запальнички, димові сигналізації, вибухонебезпечні товари (петарди, феєрверки), прилади, що містять свинець, фреон, ртуть (термометри), продукти електроніки, вироби з пластмаси (пляшки, мішки).
До вашої уваги – найбільш успішні світові приклади розумного поводження зі сміттям
Сміття стає енергією
Швеція є одним зі світових лідерів, що використовують технологію «енергія-зі-сміття». Близько 2,5 млн. т сміття щороку спалюється в цій країні для вироблення електрики або тепла. У Швеції – десятки сміттєпереробних заводів та «сміттєвих» електростанцій. Вони забезпечують енергією близько мільйона сімей – чимало, як для 10-мільйонної країни. Таке місто, як Мальме, 60% своєї енергії бере з відходів. 99% сміття в країні використовується або як паливо для електростанцій, або як сировина для виробництва. Швеція настільки успішна в переробці власного сміття, що їй його не вистачає. Тому вона почала його завозити з Норвегії, Британії, Німеччини та інших країн. При цьому шведи аж ніяк не купують цей мотлох: навпаки, інші країни доплачують їм для використання своїх відходів.
Розщеплення пластику
У Відні, столиці Австрії, сміттєспалювальний завод став теплоелектростанцією. На ньому сьогодні на теплову енергію перетворюється 265 тис. т сміття на рік, що дозволяє опалювати цілі райони Відня. Але австрійці навчилися й іншого мистецтва: перетворення відходів на ресурс. Вони непогано почуваються в концепції «циркулярної економіки» – коли сміття стає сировиною для виробництва нових речей. Сьогодні, наприклад, вони активно застосовують біотехнологію, що дозволяє розщепляти пластик. Для цього використовується особливий грибковий фермент, який здатен розщеплювати полімери на прості мономерні елементи. Так забезпечується «колообіг пластику»: відхід від одного продукту використовується для створення іншого. За допомогою цього ферменту можна розщепляти, наприклад, пластикові пляшки. Чи поліестер, який сьогодні масово використовується в текстилі.
Енергія з недоїдків
Британія є одним із світових лідерів в іншій технології: перетворенні харчових відходів на енергію. Для цього застосовується так зване «анаеробне розщеплення». Просто кажучи – використання бактерій для переробки харчових відходів і отримання біогазу та біодобрива.
На спеціальному заводі перекривається доступ кисню, в результаті чого розмножуються бактерії, що розщепляють залишки їжі. За оцінками британського уряду, в середньому подібний завод може виробляти енергії розміром у 200 кВт/год. з однієї тонни сміття. У Британії цю технологію застосовують кілька сотень заводів. Вони здатні забезпечувати енергією понад півмільйона будинків.
Нема землі – нема сміття
Синґапур є одним із прикладів країн, які перетворили свої проблеми на свої переваги. Маленька країна з браком землі просто не могла собі дозволити великих сміттєзвалищ. Тому вона стала будувати енергоблоки на смітті. Сьогодні вони спалюють понад 8 тис. т сміття на день, що дозволяє зменшити його обсяги на 90%. Те, що не спалюється (наприклад, метали), – продається. Завдяки «сміттєенергії» Синґапур виробляє 2 500 мВт/год. електрики на день.
Підземні машини
Інша азійська країна, Південна Корея, пішла ще далі. Місто Сонґдо (60 кілометрів від Сеула) – один із найяскравіших прикладів «смарт-міста» – чи навіть «міста майбутнього». Створене фактично «з нуля», біля найбільшого в країні аеропорту, місто запроваджує небачені раніше нові технології. Одна з них стосується сміття. Замість сміттєзбиральних машин, за відходи відповідає підземна система. Спеціальна пневматична каналізація забирає сміття безпосередньо з квартир. Через підземні труби воно транспортується до сортувальних механізмів. У майбутньому воно постачатиметься на завод, що вироблятиме з цього сміття газ.
Дороги з пластику
Індія відома своєю складною ситуацією з відходами, особливо пластиком. Майже половина сміття просто не збирається. Ще менше сортується та перероблюється. Можливо, саме тому в країні народжуються несподівані ідеї. Індійський професор хімії винайшов новий спосіб використання пластику. Поліетиленові пакети, обгортки шоколадок, упаковки від печива – все це тепер використовується для… будівництва доріг. Пластик стає частковою заміною бітуму – вуглеводню, який використовується для виробництва асфальту. За індійською технологією, з пластикових відходів в конструкції дороги можна замінити близько 15% бітуму. Це мало свої результати: вже побудовані тисячі кілометрів доріг, а пластик поволі стає товаром. Уряд його купує в громадян для будівництва доріг, що допоможе розв’язати проблему сміття.
Калькулятор забруднення
Ще одна цікава інновація народилася в Бельгії. Країна утилізує 75% свого сміття. Бельгійці перетворюють його на енергію, добрива чи сировину для виробництва. Але особлива бельгійська інновація має назву Ecolizer. Вона дозволяє оцінювати виробничі чи споживчі ідеї на самому початку. Ви можете визначити, скільки відходів вони можуть спричинити, чи будуть вони забруднювати атмосферу та ґрунт, скільки ресурсів піде на транспортування, енергетичне забезпечення, утилізацію сміття тощо. Наприклад, купуючи собі електроплиту ви можете порахувати її вплив на екологію – і порівняти з іншими товарами. Бельгійська інновація Ecolizer дозволяє ще на етапі придбання товарів порахувати їхній вплив на екологію.
Підсумок
Всі ці історії свідчать про те, наскільки уважно провідні країни світу ставляться до сміття. І наскільки важливо сьогодні забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати відходи подалі з очей, а переробляти їх та знову використовувати. Це важливо з точки зору економіки, екології та елементарної гігієни. Як бачимо, Україні є в кого повчитися культури поводження з відходами людської життєдіяльності. Адже для нас ця тема теж вкрай актуальна. За підрахунками фахівців лише під промисловим сміттям знаходиться 160 тис. гектарів землі в Україні. Це вдвічі більше площі Києва. Найбільші обсяги відходів – це шлаки металургійних підприємств і попелошлакові матеріали, які утворюються в результаті спалювання вугілля на електростанціях (близько 6 млн. т щорічно). Проблема накопичувалася десятиліттями – ще з радянських часів. Можливість переробки відходів навіть не розглядалася серйозно, відходи просто складували, не замислюючись про наслідки для природи. Сьогодні, з розвитком технологій і великою увагою до охорони навколишнього середовища, бізнес і вчені починають приділяти цьому питанню більше уваги.
Віктор ГРИЦЮК, Віта ШЕПЕЛЯ