Цього тижня до редакції з листом звернулися батьки учнів ЗОШ І-ІІ ст. с. Пулемець, які стурбовані реорганізацією їхньої школи та переведенням учнів 5-9 класів на навчання у школу І-ІІІ ст. с. Ростань. Тож, публікуючи їхній лист, ми звернулися за коментарем до першого заступника голови Шацької РДА Сергія Сидорука та начальника відділу освіти та молоді Шацької РДА Анатолія Пеха.
Чому над нами зійшлися всі зорі?
Звістка про закриття Пулемецької школи нажахала мало не всіх жителів села Пулемець. Керівництво районного відділу освіти та молоді однобічно трактує питання закриття навчального закладу та непрофесійно підходить до його вирішення. Жодних об’єктивних причин закриття школи так і не було названо (насправді не закриття, а реорганізація школи із ЗОШ І-ІІ ступенів в ЗОШ І ступеня. – Ред.). Єдиний аргумент – на відстані 12 кілометрів від нашого села знаходиться школа І-ІІІ ступенів, яка погано заповнена. А саме, для функціонування цієї школи необхідно не менше 100 учнів (на сьогодні там навчається лише 68 з 5-ти сіл). В той час, як у Пулемецькій школі наступного навчального року навчатиметься 60 учнів з одного села.
Тим часом влада констатує: на освіту цьогоріч у бюджеті не вистачає мільйона гривень. Наша школа діє більше 100 років, вона пережила дві війни та ніколи не переставала нести дітям добре, вічне та мудре. В навчальному закладі зроблено централізоване опалення. Приміщення всі відремонтовані власними силами. Чому ж саме на нас зійшлися ті зірки? Ми не можемо їх ні знайти, ні порахувати. Наше село перспективне, тут є прекрасне озеро, будуються нові будинки, стабільно покращується демографічна ситуація. В нашому населеному пункті закрити школу – означає знищити все село. Адже відомо, що там, де немає школи і церкви, там немає і життя.
В 2012 році для розвитку села затверджено проект будівництва житлових будинків південної частини населеного пункту в кількості 229 місць. На черговій сесії сільради планується затвердження містобудівної документації на 129 житлових будинків. Такі сільські поселення в нашій незалежній державі мають жити і процвітати, адже це перлини незайманої природи і перспективного прибуткового туризму. Не варто цифрами високих чиновницьких коридорів рівняти бульдозером нажите і виплекане роками.
Ми ніяк не можемо зрозуміти, чому саме нас намагаються втоптати, адже в районі є школи, в котрих набагато менша кількість учнів і зовсім немає адаптованих приміщень. А виявляється, що до сусідньої Ростані є дорога, по якій столітнім автобусом їхати лише 12 кілометрів. У такому транспорті всі кишки витрясає. За законом, дітей дозволяється довозити лише на відстань до 10 кілометрів. Для того, щоб потрапити на навчання, учням потрібно о 7.45 год. виїжджати з села та о 16.20 год. повертатися. Уявіть собі, що це для дітей означатиме. А харчуватися як вони будуть? Батькам потрібно буде щодня віддавати не менше 15 грн. для харчування дітей. А в когось їх двійко і трійко.
Просто Ростанська школа не може проіснувати без наших учнів, адже там з чотирьох сіл їх довозиться менше, ніж є в одному Пулемці. Тож ви, шановна владо, нас хочете потопити, чи дуже вже стараєтесь втримати на плаву Ростань? Нам говорять про те, що не вистачає коштів. Якщо їх не вистачає, то не вистачає всім, і пулемецькі діти не одні в цьому човні. Не всім же пощастило народитися в Шацьку, Луцьку чи Києві. Економити на дітях – аморально і безглуздо. Варто задуматись над цим, адже той, хто сьогодні закриває школи, завтра будуватиме тюрми.
Батьки та освітяни категорично проти такої позиції влади. Свою школу ми не дозволимо закрити. Свої резолюції направляємо у відповідні вищі інстанції. Ми не відпустимо своїх дітей до іншої школи.
Під листом поставили свій підпис 70 людей.
Сергій СИДОРУК, перший заступник голови Шацької РДА:
– Зараз проводиться реформа в галузі освіти, і одночасно відбувається оптимізація мережі освітніх закладів. Що це означає? Визначається доцільність утримання частини тих шкіл, де є малокомплектні класи. План реорганізації шкіл є і в нашій області. Є державний норматив витрати коштів на одного учня, який становить 8 тис. 900 грн. На 2016 рік загальний норматив на одного учня становитиме 11 тис. 833 грн. Освітня субвенція виділяється не більше встановленої суми. Якщо коштів, які виділила держава, бракує, – сільська чи селищна ради зможуть їх дофінансовувати, якщо на це є кошти. Тому було прийнято на обласному рівні рішення про оптимізацію мережі навчальних закладів, де кожен район подавав свої пропозиції. На обласній нараді обговорювалося питання оптимізації шкіл за участю Світлани Мишковець, заступника голови Волинської ОДА, та одночасне придбання необхідної кількості шкільних автобусів. Тобто якщо ставиться питання про оптимізацію, автоматично ставиться питання про довіз учнів. Загалом в області планується реорганізувати або припинити діяльність близько 130 навчальних закладів. Із цих 130 шкіл довозитимуться в інші школи лише близько тисячі учнів. Це небагато як на область.
Були прораховані витрати на одного учня не лише в середньому по району, а й по кожній школі окремо. Наприклад, Пулемецька школа витрачає 14 тис. 978 грн. на одного учня, Ростанська школа ще більше – 22 тис. грн. Але тут питання стоїть не тільки в тому, де дітей більше, в ту школу й будемо везти. Порівняйте приміщення двох шкіл – Ростанської та Пулемецької. Я був і в одній, і в іншій, та оцінював їх не тільки як представник влади, але і як батько. Пулемецька школа потребує дуже великих капіталовкладень на ремонт приміщень, на противагу Ростанській, де є спортзал, опалення, їдальня, внутрішні туалети. Батьки можуть самі поїхати та подивитися умови в цій школі. По деяких школах району постає питання з індивідуальним навчанням у тих класах, де менше 5 учнів. Ці діти мають навчатися індивідуально, тобто вдома. На кожну дитину вчителеві дається 2 години, то що можна навчити дитину за цей час, коли на кожен урок відводиться 15-20 хвилин? Писати-читати? Це є ще одним стимулом для колективного навчання.
Вирішальне рішення про реорганізацію закладів освіти буде приймати районна рада, оскільки це районна комунальна власність, і рішення про призупинення діяльності, реорганізацію або закриття школи приймаються на сесіях районної ради. Планувалося реорганізувати Пулемецьку школу, призупинити діяльність шкіл І ступеня с. Голядин та с. Затишшя. Також були питання по школах сіл Положево та Пехи, але оскільки вони увійшли до новоутвореної об’єднаної громади, то питання про їх реорганізацію прийматимуть депутати селищної ради, бо з 1 січня наступного року усі школи, які знаходяться на території громади, переходять в їхнє управління.
Якщо ми хочемо дбати про дітей, дати їм гідну освіту, то маємо дати нормальні умови для навчання: це не тільки хороша школа, а й наявність усього необхідного інвентарю у кабінетах фізики та хімії, комп’ютерні класи. Потрібно визнати, що рівень освіти в більших школах вищий. Можливо, люди з часом це зрозуміють. Часто доводиться чути фрази, що у ХХІ столітті закривають школи, бо не вистачає коштів. Але це супутня причина. Перша і головна причина такого явища – у школах не вистачає дітей. Якщо колись у Ростані навчалося 300 учнів, то що маємо тепер? Я розумію, що це питання більш глобальне, пов’язане із відсутністю в селі роботи для молоді, яка в пошуках кращої долі виїжджає у міста. Виходить зачароване коло. Але якщо в селах буде збільшуватися кількість дітей, школи будуть відновлюватися.
Анатолій ПЕХ, начальник відділу освіти та молоді Шацької РДА:
– Питання про закриття ЗОШ І-ІІІ ст. с. Пулемець ніколи не піднімалося. На зустрічі педагогічних працівників Пулемецької школи та батьків із заступником голови Шацької РДА Сергієм Кужелем та начальником відділу освіти та молоді РДА обговорювалася ймовірна можливість її реорганізації в школу І ступеня, тобто початкова школа в селі має бути. Відділ освіти має можливість працевлаштувати всіх вчителів реорганізованих шкіл. Стосовно стану доріг, про які пишуть батьки, то це дороги комунального значення, і відповідають за них сільські ради. Якщо громада відмовиться реорганізовувати школу, то сільська рада може знайти у своєму бюджеті 250 тис. грн. на дофінансування навчального закладу. Вони на це мають повне право. А ажіотаж, який підняли навколо цього питання, був створений невеликою групою осіб, які, прикриваючись інтересами школярів, прагнуть захистити власні амбіції та посади.
Від автора. Звісно, про реформу в галузі освіти та реорганізацію шкіл говорилося уже протягом останнього року-півтора як в районі, так і в державі в цілому. Проте з владних кабінетів реформу творити легше, ніж втілювати її на місцях, переконувати людей у її доцільності, приймати непопулярні рішення. Можна зрозуміти людей, які бояться віддавати дітей у школу в інше село, бо причин цього є чимало: школярам доведеться чекати автобуса та усіх учнів після закінчення уроків; ніхто не може дати людям гарантії й того, що взимку у сильні снігопади вчасно буде розчищатися дорога між двома населеними пунктами, аби автобус вчасно доїжджав до навчального закладу; як будуть забезпечуватися діти харчуванням та за чий кошт. І чи не матимуть люди проблем, які в останні роки декілька разів виникали в районі із довезенням дітей до школи (мається на увазі Прип’ятська та Пульмівська сільські ради), коли відділ освіти тривалий час не міг провести тендер на придбання палива через відмову учасників брати участь у ньому, а в цей час батьки самі за свій кошт мусили організовувати довіз дітей. Де гарантії того, що ці випадки не будуть повторюватися?
В батьків та вчителів – своя позиція, яку вони мають право висловлювати, захищаючи інтереси дітей. У районного відділу освіти, обласного управління освіти та районної влади – своя, державницька позиція на реформування закладів освіти, яка також має право на існування, і в центрі якої – також інтереси дітей. Та хто ж буде визначати, що є саме для дітей правильним та корисним?
Віта ШЕПЕЛЯ.
