Минулого року в ЗОШ І-ІІІ ст. смт Шацьк започаткували зимові зустрічі ювілейних шкільних випусків. 23 лютого до зали Шацького лісового коледжу, де відбувалася зустріч, йшли учні, що закінчили школу 10, 20, 30 і 40 років тому. І молоді, і середнього віку – вони приїхали з Білорусі, Сєверодонецька, Тернополя, Луцька, Ковеля, сіл Шацького району, прийшли з селища лише для того, щоб зустрітися з однокласниками і вчителями, згадати той незабутній час, коли всі були дружньою і веселою шкільною сім’єю. Майже в повній кількості зійшлися наймолодші – випускники 2003-го, такі ж голосні та емоційні, як були в школі. Їхні спогади про шкільні роки – найяскравіші. Випуск-1993, до якого належу і я, був представлений всього дев’ятьма випускниками. Не наважусь назвати однокласників людьми середнього віку, хоч і пройшло 20 років після випускного. Енергійні, життєрадісні, їм уже є чим похвалитися: міцними сім’ями, улюбленою роботою, облаштованим побутом. По-доброму заздрила випускникам 1983-го, котрі зібралися на зустрічі в досить великому складі. Золотий їхній вік: до старості ще далеко, а життєва мудрість уже б’є через край. І, нарешті, як героїв дня вітали на святі тих, хто залишив шкільний поріг 40 років тому. Їх прийшло всього троє: Світлана Корець, Галина Пішук, Степан Жипа (на фото вгорі).
Урочистість, організована педагогами навчального закладу, порадувала концертними номерами з участю школярів, старими унікальними фотографіями з часу відкриття школи, фільмом про сьогодення храму науки. Всі з захопленням слухали спогади ветеранів педагогічної ниви Галини Денисюк (на фото внизу), Ніни Верешко та першого директора Костянтина Чеснокова, котрий пам’ятає час, коли учні писали чорнильними ручками, і може назвати по іменах медалістів першого шкільного випуску.
Як тільки директор школи Валерій Михальчук запросив усіх до навчального закладу, почалась захоплююча екскурсія рідними стінами. Ті, хто приїхав здалеку, дивувалися великим змінам: просторому спортзалу, оновленим класам, внутрішнім туалетам.
Словом, вражень цього дня не бракувало нікому. Закінчилося свято посиденьками в затишних кафе, кількагодинними задушевними розмовами і обіцянками зустрітися ще й влітку.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
