Експозицію історії Хрестовоздвиженського братства відкрили на свято Воздвиження Хреста Господнього у приміщенні колишнього братського монастиря в Луцьку. Ідея створення музею належить Андрієві Бондарчуку, який у 1997 році очолив Волинське крайове братства св. ап. Андрія Первозванного (Луцьке Хрестовоздвиженське).
“Приміщення було аварійне. Вікна не закривалися, шиби вибиті і затулені щитами. Сюди залазили злодії, – розповідає засновник музею Андрій Бондарук. – Тут не було ні опалення, ні комунальних послуг. Стеля була обвалена”.
Перший заступник голови обласної ради Юрій Поліщук передав вітання від голови обласної ради Григорія Недопада та відзначив великий вклад Андрія Бондарчука у збереження історії луцьких братчиків. Подяки заслуговує і те, як нинішній колектив надзвичайно трепетно береже та примножує відомості про таку важливу сторінку в історії Луцька.
“Ми відзначаємо такий невеликий ювілей, але віддаємо шану цілій історичній епосі. Все, що створюється на громадських засадах, що іде від суспільства, завжди буде мати гарну історію і буде довго існувати, – зазначив Юрій Поліщук. – 10 років це тільки початок. А далі і музей, і наша держава матимуть велике майбутнє”.
Також Юрій Поліщук вручив Андрієві Бондарчуку Почесну грамоту обласної ради.
Довідково: Музей Луцького братства – це перший в Україні музей історії братської організації, збудований на науковому образотворчо-документальному матеріалі, художніх творах волинських малярів Олександра Дишка і Володимира Жупанюка. Експозицію доповнюють оригінальні церковні предмети з колекції Волинського краєзнавчого музею. Раритетами є стародруки з бібліотеки Луцького братства, документи про фінанасові операції луцьких братчиків, метричні книги Хрестовоздвиженської братської церкви. Луцьке братство розпочало роботу у 1617 році в складних умовах відсутності власної держави, денаціоналізації і покатоличення українського суспільства. Воно ставило завдання відродити втрачені позиції Української Православної Церкви і об’єднало на цьому шляху зусилля всіх верств волинського населення – князів і шляхти, міщан і селян.
