У Ковельській громаді відбулося прощання із солдатом Олександром Резванюком, який понад рік служив у лавах Збройних сил України та загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. За інформацією Ковельської міської ради, воїн поліг 8 серпня 2026 року в районі населеного пункту Ставки Краматорського району Донецької області.
Олександр Резванюк народився 11 серпня 1978 року у селі Воля-Ковельська. Навчався у загальноосвітній школі №10, згодом здобув фах водія в Луківському професійно-технічному училищі. Переважну частину життя працював водієм на приватних підприємствах, проводячи багато часу в рейсах на далеких маршрутах.
Саме робота познайомила його з майбутньою дружиною Світланою, яка працювала продавчинею в магазині, куди він доставляв хліб. Подружжя згодом створило сім’ю, у них народилася донька Софія. Рідні згадують, що, попри зайнятість, Олександр завжди знаходив час для доньки, гуляв з нею у парках, багато спілкувався з сім’єю, умів підтримати жартом і створити відчуття спокою.
У вільний час військовослужбовець любив відпочивати на природі: ходив до лісу по гриби, повертаючись з повними кошиками, рибалив, проводив час біля річки. До повномасштабного вторгнення разом із дружиною переїхав у будинок бабусі, який подружжя впорядковувало. Олександр мав репутацію майстра на всі руки, умів багато чого полагодити та зробити власноруч.
21 травня 2025 року чоловіка мобілізували до війська. Спочатку він ніс службу на Харківщині, а потім був переведений на Донеччину, де воював на Лиманському напрямку. Про деталі служби рідним розповідав небагато, зазвичай лише коротко запевняв, що в нього все гаразд.
16 червня 2026 року Олександр повідомив близьким, що вирушає на позиції. Це було їхнє останнє спілкування. Майже два місяці він перебував на передовій, а побратими підтримували контакт із родиною, передаючи голосові повідомлення, які боєць записував через рацію.
Як зазначає Ковельська міська рада, гранатометник 1-го механізованого батальйону військової частини А1962, солдат Олександр Резванюк загинув 8 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Ставків. Трагічний збіг полягав у тому, що звістку про його загибель рідні отримали 11 серпня — у день, коли йому мало виповнитися 48 років.
Під час громадянської панахиди у Ковельській громаді секретар міської ради Оксана Багнова наголосила, що Олександр був людиною, яка щиро любила свою родину, працю, рідний край і прості радощі життя, мав мрії та плани, які обірвала війна. Вона передала співчуття від імені Ковельської громади його мамі Любові Єрестівні, дружині Світлані, доньці Софії, сестрі Оксані та всій родині.
Ті, хто знав Олександра, зберігають власні спогади про нього і згадують його як людину, поруч із якою було затишно і спокійно. Особливо болісно для рідних усвідомлювати, скільки спільних митей, поїздок, розмов і сімейних вечорів так і не відбулося.
Поховали Захисника на кладовищі у селі Зелена, поруч із могилою його батька. У громаді зазначають, що світла пам’ять про Олександра Резванюка назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, а його жертовність та служіння Україні не забудуть.
