Життя Олександра Козака, воїна з Ковеля, обірвалося через важке поранення, отримане у червні цього року у навчальному центрі внаслідок вибуху. Серце Захисника зупинилося, залишивши невимовну біль у серцях рідних та друзів.
Олександр провів більшу частину життя в Ковелі, навчався в ЗОШ №4 і здобув фах техніка-технолога у місцевому технікумі. Після армії в Яворові на Львівщині повернувся, одружився з Вікторією і став вітчимом для Катерини.
Протягом понад двох десятиліть займався підприємництвом, змінивши кілька робіт. З початком війни, попри проблеми зі здоров’ям, все ж став на захист України. У грудні 2022 року його мобілізували, а в лютому він приєднався до 37-ї окремої бригади морської піхоти, виконуючи задачі на Херсонщині.
Олександр був спокійним, добрим і цінував тишу. Проте доля вирішила інакше: 4 червня на навчальному центрі став жертвою ворожих обстрілів, отримавши серйозні поранення. Попри тривале лікування в Полтаві, Львові, Чернівцях і Ковелі, медичні можливості виявилися недостатніми.
Олександр пішов з життя 2 листопада, залишивши мрії облаштувати майстерню. За словами мера Ігоря Чайки, Україна втратила Захисника, а родина — люблячого чоловіка, батька та сина. Йому було 53 роки, і війна відібрала у нього майбутнє. Олександра поховали на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і слава!
