У Ковелі провели в останню дорогу Захисника України Віктора Савчука. Прощальну службу за полеглим воїном відправили у храмі Блаженного Миколая Чарнецького, де він свого часу працював на будівництві й власноруч зводив стіни святині. Після богослужіння громада віддала йому останню шану.
Віктор Савчук народився у Ковелі 28 листопада 1976 року. Навчався у місцевій ЗОШ №11, займався самбо. Після школи здобув спеціальність техніка-механіка в машинобудівному технікумі, проходив строкову службу, а згодом працював на заводі «Ковельсільмаш».
Пізніше Віктор обрав для себе будівельну справу. Його праця залишила помітний слід у двох ковельських храмах — Блаженного Миколая Чарнецького та святого Пантелеймона. Особливе місце в житті чоловіка посідала родина: він був турботливим сином, братом і батьком, якого згадують як добру людину та патріота України.
Важливі життєві орієнтири Віктор перейняв від дідуся Степана, який передав йому любов до рідного краю, української мови, пісні та молитви, а також хист до будівництва. У радянські часи дідусь зазнав репресій за свою проукраїнську позицію: після виконання разом із друзями пісні «Червона калина» його за доносом засудили як політичного злочинця до 15 років ув’язнення та відправили до Сибіру.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Віктор гостро відчув, що не може залишатися осторонь, коли вирішується доля країни. Він болісно сприймав загибель молодих воїнів і дедалі більше переконувався, що має стати до лав оборонців. Попри проблеми зі здоров’ям, вирішив добровільно йти до війська. У військкоматі йому кілька разів відмовляли, однак він наполягав на своєму рішенні, і зрештою його мобілізували.
Після навчання на сапера ковельчанин служив на Сумщині, певний час був інструктором і навчав новобранців. Він мріяв після перемоги опанувати професію з розмінування, щоб допомагати очищати українську землю від вибухонебезпечних предметів. Разом із побратимами також долучався до складання важких українських дронів-бомбардувальників «Баба Яга».
Згодом підрозділ Віктора відправили виконувати бойові завдання на Курщину. Вранці 21 березня 2025 року мати, Любов Степанівна, востаннє поговорила з сином. Під час розмови він розповів, що його побратим поранений і він не залишить його на позиції, а почувши попередження про наступ ворога, заспокоював маму, просив її не плакати. Увечері того ж дня зв’язок із військовим обірвався, а через два дні рідним повідомили, що він зник безвісти.
Півтора року родина жила між надією та невідомістю, шукала будь-яку інформацію, переглядала відео в надії впізнати Віктора й вірила, що він міг потрапити в полон. Зрештою експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Як повідомляється, життя солдата Віктора Савчука, сапера 1-го інженерно-саперного відділення десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, обірвалося 23 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області РФ. На момент загибелі йому було 48 років.
Під час прощальної церемонії міський голова Ковеля Ігор Чайка наголосив, що життєвий шлях Віктора Савчука є прикладом людини мирної професії, яка у час смертельної небезпеки для країни залишила звичну роботу й стала на захист України. Він подякував воїну за мужність, доблесть, відданість і патріотизм та висловив щирі співчуття матері Любові Степанівні, синам Максиму та Давиду, сестрі Ользі, усій родині, побратимам, друзям і всім, хто його знав.
Поховали Віктора Савчука на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі. Світла пам’ять і шана Захиснику України.
