У Ковелі відбулося прощання з ковельчанином Олексієм Феофіловичем Грищуком, загибель якого понад два роки вважали непідтвердженою. Військовослужбовець, який гідно ніс службу за незалежність України, загинув, а його смерть остаточно підтвердила ДНК-експертиза.
Про життєвий і бойовий шлях захисника під час церемонії у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці розповів міський голова Ковеля Ігор Чайка. Олексій Грищук народився 16 вересня 1976 року. Через часті переїзди батьків він навчався у трьох ковельських школах — №1, №10 та №11. У дитинстві особливо цікавився автомобілями та мотоциклами, а згодом це захоплення перейняла й його донька Марія.
Після школи Олексій здобув фах фельдшера у фаховому медичному коледжі. Працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту в селі Битень, пізніше — менеджером у приватній фірмі «Рута» та ТОВ «Світанок», а згодом зайнявся підприємницькою діяльністю.
Із майбутньою дружиною Тетяною він познайомився на приватному підприємстві «Ковельбудпостач». У подружжя народилася донька Марія, ім’я для якої Олексій обрав сам. Для нього донька була найбільшою мрією, він прагнув, щоб вона виросла щасливою. Марія згадує, що батько був вимогливим і суворим, але водночас справедливим, привчав її до дисципліни та відповідальності, залишаючись доброю й турботливою людиною.
У вільний час Олексій любив бувати на природі, захоплювався риболовлею та мисливством, що допомагало йому відпочити від щоденних турбот. Ще до початку повномасштабного вторгнення він долучився до місцевого підрозділу територіальної оборони, який тоді формували у місті. 25 лютого 2022 року його мобілізували до війська.
У складі свого підрозділу, який побратими називали «сталевою соткою», Олексій пройшов Лиманський, Покровський та Краматорський напрямки. Доньці він майже не розповідав про фронтові будні, щоб не тривожити її, і завжди запевняв, що з ним усе гаразд. 16 квітня він зателефонував Марії та попросив купити собі каблучку — цей подарунок став для доньки останнім від батька.
Із 24 квітня 2024 року ковельчанина вважали зниклим безвісти. Рідні підтримували зв’язок із побратимами, які повідомляли про загибель Олексія Грищука, однак сім’я до останнього вірила, що він живий і повернеться додому. Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили його смерть.
Свій останній бій молодший сержант, розвідник-далекомірник відділення управління командира мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини А7028 Олексій Грищук прийняв 24 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Очеретине Донецької області.
Під час прощання міський голова Ігор Чайка від імені всієї громади висловив щирі співчуття матері Марії Петрівні, колишній дружині Тетяні, доньці Марії, брату Юрію з родиною та всім, хто знав і шанував Олексія Грищука. Поховали захисника на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
