Ми втрачаємо справжніх героїв. На перший погляд, простих і скромних людей, які під час складних ситуацій беруть на себе відповідальність, проявляючи істинний український характер. Олександр Нагалюк з Ковельщини — воїн і Герой, який повернувся до рідного Білина «на щиті».
Спогади про Олександра
На церемонії прощання теплеслів’я пролунали про те, яким був Олександр для рідних, друзів і односельців. Пролунали щирі спогади та слова вдячності людині, яка понад два роки наближала мир, підтримуючи підрозділ і вкладаючи власні кошти для його технічного зміцнення.
Життєвий шлях Олександра
Народжений 8 липня 1991 року в селі Білин, Олександр втратив батька в ранньому віці та став основою підтримки для мами. Він працював у КП «Ковельбуд», ТОВ «Волинь-Кальвіс» та СЛАТ «Тур». Захоплювався технікою та був працелюбним.
У мирному житті Олександр мав небагатослівність, але був надійним. Він не встиг створити власну сім’ю, проте все своє тепло віддавав рідним, особливо, племінницям Наталці та Олені.
Військова служба
З початком війни його старший брат Андрій добровільно пішов захищати Україну, ставши прикладом для Олександра. 7 березня 2024 року він був мобілізований до Збройних Сил України та виконував завдання на Сумському та Донецькому напрямках.
За проявлену мужність отримав нагрудний знак Міністра оборони України «За військову доблесть». Олександр допомагав підрозділу, купуючи шість автомобілів і Starlink для фронту. Свої дії пояснював так:«У побратимів є сім’ї, а мені кошти можуть служити підрозділу».
Загинув 9 лютого 2026 року поблизу Новофедорівки Донецької області в 34 роки.
Згадки близьких
Міський голова Ігор Чайка зазначив, що Олександр був людиною честі й мужності. Перша вчителька Інна Наконечна з любов’ю пригадала його дитинство. Щирі співчуття для матері Марії Халактіонівни, сестри Оксани та братів Володимира та Андрія. Похований Олександр на кладовищі в рідному селі Білин.
Вічна пам’ять Герою.
