22 травня у селі Вілиця відбулися збори селян. Причина – рішення останньої сесії Шацької селищної ради про надання підприємцю Віктору Дударчуку землі для ведення особистого селянського господарства поблизу згаданого села. Тож на зустріч із людьми приїхали Шацький селищний голова Сергій Віннічук та секретар ради Людмила Цевух, голова Шацької районної ради Сергій Карпук, а також депутат селищної ради Віктор Пех та депутат районної ради Петро Цвид.
Як зазначив Сергій Віннічук, на одній з останніх сесій селищної ради депутатами була надана земельна ділянка у власність для ведення сільського господарства підприємцю з Шацька Віктору Дударчуку, а зміну цільового призначення депутати погодять при умові, що підприємець знайде спільну мову із місцевими жителями та вмовить їх дати згоду на розташування виробництва деревного вугілля.
Детально про технологію виробництва деревного вугілля, об’єми, вплив на навколишнє середовище він намагався розказати на зборах у селі Вілиця. Він переконував, що сьогодні є сучасні технології цього виробництва, які зводять до мінімуму шкоду навколишньому середовищу. В основі виробництва деревного вугілля – встановлення бочок – своєрідних печей, в яких закладаються дрова або відходи лісозаготівельних, деревообробних підприємств, і в процесі піролізу (спалювання без доступу повітря) органічні сполуки термічно розкладаються та утворюється деревне вугілля. Викиди від печей – мінімальні, оскільки дрова будуть спалюватися у вакуумі, а випари від горіння виходитимуть по трубі та знову попадатимуть у піч, де підсилюватимуть процес піролізу та остаточно згорятимуть. Підприємець планує встановити чотири бочки, в кожну з яких закладатиметься по 13 м3 дров. Також планується офіційно працевлаштувати чотирьох людей. Частина сировини для запуску виробництва у підприємця уже є, в майбутньому вона буде закуповуватися на аукціоні. Декілька тижнів тому підприємець намагався взяти ділянку для виробництва деревного вугілля у с. Піща, але там, як зазначив Віктор Дударчук, йому не погоджено земельної ділянки для розташування печей, оскільки територія, де вони мали б знаходитись, не була достатньо віддалена від населеного пункту (санітарна зона для такого виду діяльності має бути 500 м). Окрім того, Віктор Дударчук планує сплачувати до бюджету приблизно 30 тис. грн. податків та зборів в рік.
Проте до інформації підприємця люди залишились байдужими та вперто наполягали на тому, аби на території їхнього села таке виробництво не функціонувало. Люди переконані, що воно завдасть їм та навколишньому середовищу непоправної шкоди. Вони не проти залучати на свою територію інвестора, але щоб його діяльність була безпечною. Пропонували підприємцю на згаданій території вирощувати суниці, лохини, смородину, саджати картоплю, але тільки не встановлювати печі.
Віктор Пех навів свій аргумент протесту проти виробництва на їхній території: доставка сировини великогабаритним автотранспортом і так додасть негативного впливу на місцеву дорогу, ремонту якого так давно намагаються добитися місцеві жителі. Про те, що ні районна, ні селищна ради не будуть приймати рішення без згоди на те громади, наголосив Сергій Карпук: «Вам тут жити, вам і вирішувати, хто буде працювати та чим займатися».
Як підсумок – жителі села майже одноголосно проголосувати проти встановлення на їхній території печей з виробництва деревного вугілля. Утім, наприкінці зборів Сергій Віннічук вмовив віличан не приймати поспішних рішень, а декільком представникам громади (наприклад, депутатам селищної та районної рад від виборчого округу) поїхати разом із підприємцем у село Любитів Ковельського району та подивитися, як там функціонує виробництво деревного вугілля – чи завдає воно шкоди екології села та здоров’ю людей – а вже тоді прийняти остаточне рішення.
Віта ШЕПЕЛЯ.