Наш земляк – один із тих вояків 51-ї Володимир-Волинської окремої механізованої бригади, які наприкінці серпня виривалися з іловайського котла. Подробиці того, як солдати отримали наказ не відступати, як з незрозумілих причин не дочекалися підмоги від Збройних сил України, як самотужки намагалися вирватися з подвійного кільця оточення, сьогодні знає вся Україна. Житель села Самійличі небагатослівний:
– Розбомбили наших під донецьким Іловайськом. 6 діб ми виходили з оточення. Не мали ні води, ні їжі.
І таки вийшли. Група з 28 солдат пробиралася соняшниковими полями в напрямку території, яку контролювали українські військові. У хлопців були навігатори – це й допомогло їм не збитися з курсу. Потім Олега з побратимами вивозив хлібовозкою із центру бойових дій волонтер, сам уродженець Росії, а нині мешканець м. Луганськ. Зі слів Олега Волошина, завдяки таким героям-патріотам солдати мають бронежилети, каски, форму, взуття, забезпечені продуктами і речами першої необхідності. Траплялися, на жаль, випадки, коли командири продавали солдатам те, що з великими труднощами доставляли на передову волонтери. Від держави бійці не мають нічого. Про озброєння годі й говорити, бо в буквальному смислі воюють з автоматами проти російських танків і «Градів».
– Я вже не знаю, що й думати: чи свідомо винищують нашу 51-шу бригаду, чи ставлять на коліна усю Західну Україну, – не втримується, щоб не сказати про наболіле, наш земляк.
Ті дні, які Олег провів нещодавно вдома, не можна назвати відпочинком. Жодної ночі не спав – даються взнаки кількамісячні воєнні будні, втрата побратимів, постійна небезпека. Не менш тяжко дружині Валентині, на руках у якої – четверо дітей. Робила спробу воювати з нашою військовою бюрократичною системою, зібрала всі необхідні довідки і документи, аби чоловіка звільнили від мобілізації. В Любомлі і Луцьку дали добро, а в Миколаєві сказали рішуче «ні». Сьогодні, після відпустки, Олег готується до відрядження на передову. Вдячний за небайдужість своїм односельцям, які підтримали матеріально його і сім’ю, районній владі – за грошову допомогу, представникам районного Комітету гуманітарного забезпечення війська – за продукти і речі першої необхідності.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
