Головна Життя Перший майстер спорту Волині з веслування відзначив ювілей

Перший майстер спорту Волині з веслування відзначив ювілей

2433
0

Чи знають шачани, що поруч з ними у селищі проживає людина, ім’я якої вписане в книгу історії волинського спорту? На першості колишнього Союзу з веслування на байдарках і каное серед сільських спортсменів у далекому 1974 році спортсмен із Шацька Ананій РОМАНОВИЧ завоював золоту медаль, ставши першим на Волині майстром спорту. Пройшли роки, тепер в Ананія Миколайовича веслувальним спортом займаються двоє його синів і маленькі внучки Софійка та Евеліна. Сам же спортсмен, який 7 серпня відсвяткував 60-річний ювілей, трішки ностальгує за незабутніми літами і з задоволенням ділиться з рідними секретами успіху справи всього свого життя – веслування. Про деякі з них, а також про те, як будувалася в Шацьку спортивна школа і відбувалося становлення веслувального спорту, ювіляр погодися розповісти читачам «Шацького краю».
Ананій Романович народився в селі Острів’я. Коли був 4-річним хлопчиком, сім’я переїхала до Шацька. Батько помер, мама вийшла заміж вдруге. Як і кожна сім’я, облаштовували родинне гніздо, будували хату. Спортивної школи на той час у Шацьку ще не було. У 1968 році в селище приїхав якийсь фахівець і привіз дві байдарки. Саме тоді шацькі школярі вперше вийшли в цих човнах на воду озера Велике Чорне.

– Нам, малим, байдарок не давали, тільки старшокласникам. А так хотілося випробувати власні сили! Недовго ми заздрили старшим – 2 місяці поплавали вони, як уміли, і на цьому все скінчилося. А в 1969-у на роботу в Шацьк направили з Луцька першого тренера – ним став Тарас Юхимович Шевченко. В Луцьку веслування зародилося ще в 1967-му, проте на заваді його розвитку став прикрий випадок. Під час змагань у Берестечку потонули діти. Тарас Юхимович, коли їхав до Шацька, привіз із собою з області весь спортивний інвентар. Він і започаткував у селищі веслування, яке з його легкої руки розвивається тут і донині, – згадує ті славні роки Ананій Миколайович.

Приміщення спортшкола ще не мала, хоча вже офіційно набула статусу відділення веслування Любомльської спортивної школи.
На березі озера стояла будка, в яку можна було вмістити 10 байдарок, 10 каное і ще два човни – по діагоналі. Що тут почалося, коли з’явився веслувальний інвентар! В групи до тренерів (крім Тараса Юхимовича, тренувала дітей і його дружина Наталія Арсентіївна) записувалися цілими класами Шацької школи, чимало було і студентів колишнього лісного  технікуму. Групи (по 4 в кожного тренера) були переповнені – в одній до 20 чоловік, на одного човна під час тренувань претендувало 5 дітей.
Це був чудовий час – згадує Ананій Миколайович. Вода озера Велике Чорне гартувала майбутніх чемпіонів, серед них була і відома шацька веслувальниця Галина Зуб. Після азартних тренувань діти виходили з води мокрими. Додому в такому вигляді не можна було прийти, тому просушували одяг біля вогнища.
– Так я спалив два нові спортивні костюми! – сміється ювіляр.

Не забарилися і перші спортивні результати. Вже на початку 70-х шацькі веслувальники вибороли місце в золотій середині на Всеукраїнських змаганнях. Потім було ІІ командне місце на першості України серед сільських спортивних шкіл. На змаганнях у місті Бурштин Івано-Франківської області Ананій Романович завоював бронзу, на першості колишнього Союзу серед сільських спортсменів – золото, упевнено здобувши перемогу у всіх своїх заїздах.

В 1973 році Ананій Миколайович вступив на навчання до Луцького педінституту імені Лесі Українки на факультет фізичного виховання. Хоч там тренуватися в човні не було можливості, утім, через рік на чергових змаганнях веслувальник здобув головну у своїй спортивній кар’єрі перемогу. Сталося це у місті Спаськ-Рязанський Російської Федерації, де відбувалася першість колишнього Союзу. 18-річний спортсмен у каное-одиночці фінішував першим на дистанції 1 000 м, показавши при цьому і чудовий час заїзду. Так був виконаний норматив майстра спорту з веслування – нагадаю, перший в історії Волині.
Уже дипломованим фахівцем і спортсменом з великим досвідом Ананій Романович повернувся до рідного Шацька. Саме будувалося приміщення спортивної школи, розпочате ще в 1973 році. Молодого спеціаліста взяли на роботу тренером, згодом, у 1983-му, він став директором Шацької дитячо-юнацької спортивної школи.
– У 1982-му спортивний заклад перестав бути Любомльським відділенням. Почалася історія повноцінної спортивної школи, становленню якої сприяли численні перемоги шацьких веслувальників на престижних змаганнях. Пліч-о-пліч працювали зі мною тренери Олег Камерилов, Василь Захарченко. Засновник спортивної школи і перший тренер Тарас Шевченко на той час уже виїхав до Луцька, – розповідає мій співрозмовник.

Впродовж 10 років Ананій Романович очолював спортивну школу. Із задоволенням працював з дітьми, для яких веслування було найпопулярнішим видом спорту. Матеріальна база закладу була досить потужною – це більше 120 човнів. Байдарка на той час коштувала 74 карбованці, каное – 84. Для порівняння – зарплата старшого тренера була 120 карбованців.
– Набагато важче працюється теперішнім тренерам. Попередня влада району ігнорувала веслувальний спорт, майже не виділялися кошти на човни і весла. Добре, що нинішні керівники розуміють, наскільки важливо розвивати в Шацьку веслування, яке популяризує район на всеукраїнських та міжнародних заходах, яке привчає дітей до здорового способу життя, дисциплінує, самоорганізовує, націлює на перемогу. До речі, зараз вартість однієї байдарки – 13 тисяч гривень. За вдвічі більшу суму наша селищна рада нещодавно придбала для спортшколи два веслувальні човни. Добру справу зробили, велика їм вдячність за це, – переймається долею школи Ананій Миколайович, хоч уже більше 15 років там не працює.

А чому переймається? Бо має в сім’ї гарних продовжувачів своєї справи, за яких і хвилюється. Сини Микола та Ігор, яких виростили разом із дружиною Надією Романівною, пішли по стопах батька. Кожен має свої спортивні досягнення у веслуванні, а Микола вже сам 14 років працює тренером спортивної школи і пишається успіхами своїх юних вихованців. Більше того, з 6-річного віку впевнено сидять у байдарках доньки Миколи Романовича Софійка та Евеліна. Хоч маленькі ще, і тато-тренер поки не записує їх у групу спортсменів, та під його, а часом і дідовим пильним наглядом вони наполегливо долають свої перші десятки метрів на воді.

Така от достойна зміна росте в першого майстра спорту Волині з веслування Ананія Романовича.
Многих вам літ щасливої долі, шановний ювіляре!

Мирослава ЦЮП’ЯХ.