«Мабуть, у Шацькому районі немає такої сім’ї, яка не пройшла б через руки хірурга Шацької районної лікарні Володимира Івановича Бондаренка», – так каже про свого колегу головний лікар Шацької районної лікарні Світлана Крецу.
Він – один з найдосвідченіших лікарів, що працюють у Шацькій районній лікарні. За 36 років роботи у медичному закладі до хірурга зверталися й чимало жителів Білорусі, Росії та України, які приїжджали відпочивати на Шацькі озера та потребували допомоги лікаря. І жодного свого пацієнта кваліфікований хірург не залишив без уваги та лікування!
Народився Володимир Бондаренко в селі Ковпаківка, що на Дніпропетровщині. Навчався в Дніпропетровському медичному училищі, потім – дворічна служба у зенітно-ракетних військах Московського округу у Тамбовській області. Після демобілізації вступив до Полтавського медичного інституту на лікувальний факультет.
У 1980 році після закінчення інституту молодого спеціаліста-хірурга направили на Волинь, де він рік проходив інтернатуру в Ковельській лікарні, а потім потрапив працювати в Шацьку районну лікарню. Так Володимир Іванович з 1981 року працює тут, в озерному краї. Після Ковельської інтернатури подальшими вчителями-практиками молодого хірурга були лікарі, які на той час уже працювали в Шацьку: Троян Тодорович Марфюк та Володимир Іванович Дусик. Постійно бував у провідних клініках Харкова та Києва, де підвищував свою кваліфікацію.
– Які випадки найбільше запам’яталися за роки роботи.
– Та всього було, різне побачити довелося. Тут контингент, особливо в літній період, поступає різний, – відповідає лікар. – А хірург в сільській місцевості – і травматолог, і уролог, і нейрохірург. Були пацієнти і з пораненнями грудної клітки, з пошкодженням серця, яким доводилося невідкладно роботи операцію в тих, як кажуть, спартанських умовах, які мали в нашій старій лікарні.
– Ви стільки років працюєте в Шацьку, можете зробити порівняння про ті роки і теперішні?
– В минулі роки медицина для наших людей була більш доступна, бо всі працювали спільно в одній структурі, в одному підпорядкуванні. Разом розподіляли чергування, знали про виклики і звернення, було більше скоординованості в діях. А зараз медична галузь розподілена по трьох напрямах: лікарні, ФАПи та екстрені швидкі допомоги, – каже лікар.
За період, який Володимир Іванович проживає в Шацьку, він обирався депутатом селищної та районної рад, на сесіях яких піднімав питання не лише медичної галузі, а й громадськості. Чи не найбільш актуальним для лікарні Шацька, яке піднімав лікар-депутат, є питання гуртожитку для лікарів. Саме відсутність житла для медиків є, впевнений Володимир Бондаренко, причиною того, що в Шацьк не їдуть працювати молоді лікарі. Він же сподівається, що із завершенням реконструкції приміщення старого дитячого відділення під гуртожиток ситуація дещо зміниться.
– Як вважаєте, виправдало себе створення ТМО на базі двох районів, адже Ви були на той час депутатом районної ради, яка й приймала це рішення?
– Якщо дивитися на те, що Шацьк отримав нову лікарню – то так, виправдало. Але те, що позакривалися відділення в лікарні – хірургія, гінекологія, пологове – то це все-таки є негативним для населення. Для того, щоб медицина як галузь була на належному рівні, потрібно щось вирішувати та робити. Бо скільки міністрів охорони здоров’я помінялося, а толку немає. Проблеми залишились ті ж самі.
Сьогодні Володимир Бондаренко залишився єдиним з хірургів, який працює в лікарні, попри те, що вже 6 років перебуває на заслуженому відпочинку. Мріє про те, аби заклад поповнився ще одним кваліфікованим хірургом, бо й роботи навіть у такому маленькому районі, як Шацький, вистачає. Та молодь не поспішає йти працювати сюди, бо тут немає хірургічного стаціонару, де лікар мав би підтримувати на рівні свої навики. А для оперуючого хірурга постійна практика – це надважливо для підтримки кваліфікації.
Неодноразово пропонували Володимиру Івановичу переїхати працювати в одну з лікарень Бреста. Але не погоджувався, бо звик до дружнього медичного колективу, не наважився покинути озерний край, до якого прикипів душею.
Сьогодні Шацька районна лікарня має достатньо обладнання, хороші умови для роботи, є медикаменти для надання невідкладної допомоги. Якщо трапляються складні випадки, що потребують складніших хірургічних втручань, хворих направляють в Любомль та Луцьк. Коли ще в лікарні функціонувало стаціонарне відділення хірургії, яким завідував Володимир Бондаренко, в день інколи доводилося робити по п’ять операцій, а бувало, що й жодної. Загалом в рік робили більше 500 оперативних втручань. Влітку, звичайно, було найбільше роботи, коли розпочинався сезон відпочинку. Тоді двері до хірургічного відділення майже не зачинялися. Зараз, як розповідає Володимир Іванович, в основному проводяться малі оперативні втручання, які пов’язані з ранами та травмами. Загалом в рік у кабінеті хірургії проводиться більше тисячі малих оперативних втручань.
Окрім роботи в лікарні, Володимир Бондаренко є також відомим в районі пасічником. Каже, таким хобі його зацікавили пацієнти-пасінчики – Ганджала Хома Адамович та Цвид Дмитро зі Світязя. Лікуючи цих чоловіків, перейняв у них досвід розведення бджіл, догляду за ними. На пасіці відпочиває від буденних клопотів, радіє життю, а разом з тим заготовляє для родини такий цілющий та помічний продукт, як мед. «Бджолосімей у мене небагато, бо на все часу не вистачає. З ними працюю за принципом «краще менше, та краще». Звичайно, хотілося б більше часу проводити на пасіці», – розповідає лікар.
А у переддень професійного свята – Дня медичного працівника – Володимир Бондаренко бажає своїм колегам здоров’я, здоров’я і тільки здоров’я.
Віта ШЕПЕЛЯ.
