Щороку, у третю неділю вересня, відзначають своє професійне свято працівники лісового господарства, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. «Кожному своє, – говорить другокурсник, студент Шацького лісового коледжу Тарас Тачинський, – а я маю потяг до лісівництва. Не уявляю себе в іншій професії».
А й справді, аби працювати в лісі, треба щиро любити природу. Лісник займається розведенням та відновленням лісу, збиранням насіння, доглядом за ґрунтом і деревами, розведенням лісових звірів. Крім цього, він повинен організувати ремонти лісових доріг, стежити за правилами користування лісом.
А у родині Тачинських професія лісника передається по спадку. Від діда-прадіда. Родина проживає в смт Цумань Ківерцівського району. Проте тісно пов’язана з Шацьком, адже ось уже Тарас третій в своєму поколінні навчається в Шацькому лісовому коледжі. Батько мого співрозмовника, Олександр Ананійович, також закінчив Шацький лісовий коледж (випуск 1986 року). Після коледжу пішов до армії, пізніше одружився, а згодом вступив до Києва на педагогічну спеціальність, проте навіть не довчився. «Тато просто відчував – не його», – розповідає Тарас. А от ліс… Він вабив змалечку. Часто розповідав синові про лісові пригоди, про браконьєрів у лісі. Згадує Тарас і про те, як тато якось з нічного чергування йшов пішки взимку лісом декілька кілометрів, бо зламалося авто. Але коли є наснага до улюбленої роботи, усі негаразди згадуються з усмішкою. Кар’єрними сходами пройшов від помічника лісника до інженера по культурах. Працював у своєму та декількох сусідніх лісових господарствах, навіть на Рівненщину направляли.
«І дідусь мій був лісником, і прадід», – посміхається майбутній лісник. Прадіда, правда, не пам’ятає, а от дідусь Ананій Оксентійович знань передав багато. Працював в Цуманському лісгоспі і часто брав онука з собою в ліс, вчив усього того, що сам знав. Уже після першого курсу Тарас працював у сфері деревообробки. Хлопець непогано розуміється в комп’ютерах, проте програмістом бути не хотів. Батько з дідусем змогли прищепити любов до лісу і передати відданість лісовій справі. На жаль, батько не дочекався, поки син стане лісником, раптова смерть забрала його…
Сьогодні для Тараса Тачинського справою честі є продовження династії лісівників. Хлопець каже, що в коледжі хороші викладачі. Навчають дійсно тому, що згодиться у професії. Говорить, що не можна змусити людину якісно робити те, що їй не подобається.
Щиро тішуся, що в наш час науки і техніки є люди, які з любов’ю ставляться до природи. Як відомо, ліс – легені планети. Завдяки лісникам ми можемо на повні груди вдихнути чисте повітря, насолодитися неповторною красою лісу і різноманітністю його мешканців. Неможливо переоцінити роботу цих фахівців. Сьогодні хочеться подякувати і викладачам Шацького лісового коледжу, які готують спеціалістів-лісівників. А також щиро привітати працівників лісу з професійним святом і подякувати за їхню віддану працю.
Ірина ХВИСЮЧИК.
