Радісним і трагічним водночас є день 15 лютого для тих, хто пройшов через афганську війну. Радісним тому, що залишились жити, трагічним – бо за тих 10 років, упродовж яких радянські війська перебували на території Демократичної Республіки Афганістан, загинуло майже 3360 наших співвітчизників, більше 8 тисяч зазнали поранень. Всього ж через пекло Афгану пройшло понад 160 тисяч солдатів – бійців Радянської Армії. У цей день у селах, районах, містечках і великих містах України вшановують поіменно тих, хто виконав свій військовий обов’язок ціною власного життя, тих, хто вийшов з того пекла живим, здійснивши миротворчу місію за межами держави.
Не залишились поза увагою і воїни-інтернаціоналісти Шацького району, які спочатку мали змогу поспілкуватися із заступником голови з гуманітарних питань Шацької райдержадміністрації Сергієм Пархонюком. Потім афганці зустрілися з учнями старших класів НВК «Школа-дитсадок» села Мельники, директор якого Микола Маригода відзначив важливість проведення таких заходів саме за участю школярів та молоді, а з нагоди 24-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану побажав усім воїнам-інтернаціоналістам міцного здоров’я, сили, оптимізму. Також участь у заходах взяли Людмила Єрофєєва, заступник голови Шацької районної ради, Сергій Пархонюк, та Орися Мелюх, начальник відділу культури РДА.
Кожен афганець, присутній на зустрічі, відповідаючи на запитання вчителів та школярів, розповідав про той час, коли довелося воювати в мусульманській країні. А цікавилися школярі здебільшого тим, в яких умовах доводилося проживати, воювати, як довго перебували в зоні бойових дій, наскільки підготовленими були до цього та чи можна було відмовитися від служби в Афганістані…
Герат, Гардез, Фергана, Кабул. Це неповний перелік тих міст, в яких довелося служити нашим землякам. У кожного з них про той, м’яко кажучи, нелегкий період залишились свій душевний біль, свої незагойні рани, свої спогади про жахіття війни, свої «відзнаки» у вигляді шрамів від куль, поранень, контузій… Більшість з них потрапили на ту фатальну війну непідготовленими (бо як можна осягнути військову науку за місяць 18-19-річним юнакам?), де саме життя вчило воювати з противником – душманськими бандами, котрі сформовані були зі зрілих і досвідчених у військових справах чоловіків, для яких убити невірного чи вмерти разом з ним було найвищою нагородою.
Документальні кадри з афганської війни, які супроводжувалися піснями про цю війну, коментували Роман Стаднік, заступник голови Рожищенської районної спілки ветеранів Афганістану, виходець із с. Мельники, та Володимир Носуліч, голова Шацької районної спілки ветеранів Афганістану. Після зустрічі з школярами афганці рушили до храму Святої Анни, де його настоятель отець Петро відслужив кількахвилинний молебень за упокій Василя Сагана та Володимира Хомича, жителів краю, яким не довелося повернутися живими з обіймів війни, тих, хто помер вже у мирний час, та за здоров’я усіх, хто носить звання воїна-інтернаціоналіста.
Слова вдячності за те, що їхні подвиги не забувають люди навіть через десятки років, висловлювали афганці на святковому концерті, підготовленому працівниками культури району. Ще одним урочистим моментом стало вручення Володимиром Носулічем медалі за заслуги ІІІ ступеня воїну-інтернаціоналісту Анатолію Гіричу.
Не забули в цей день і про матір загиблого в Афганістані Василя Сагана Ганну Митрофанівну із с. Пульмо. Володимир Бащук, помічник народного депутата Степана Івахіва (на фото внизу), разом із афганцями відвідали стареньку жінку, висловивши їй вдячність за виховання сина. Разом з тим з благодійного фонду «Патріоти Волині» було виділено кошти на придбання дров матері афганця.
А вже наступного дня воїни-інтернаціоналісти району зібралися в селі Світязь на традиційну, а цьогоріч ще й ювілейну, 15 зустріч під назвою «Я, Боже, дякую Тобі…», яку от уже стільки років організовує та проводить Галина Цвид. На заході були присутні Віра Озімок, директор Світязької ЗОШ І-ІІІ ст., Олена Корусь, відповідальна за краєзнавчий музей школи, Надія Денисовець, мама воїна-афганця, та Ганна Хомич, мама загиблого в Афганістані солдата, а також дружини афганців. А розпочалося все з традиційного водосвятного молебня, який здійснив отець Сергій (в миру – Сергій Омелянюк). Спогади про війну, яка об’єднала більше 30 чоловіків району, до сих пір ятрять душу кожному з них, не дають забути пережиті страхіття, загоїти душевні рани. І тільки так, разом зібравшись, згадавши минуле, поділившись болем з тими, хто тебе розуміє як ніхто інший, можна відчути підтримку, зрозуміти, що ти не одинокий у своїй пам’яті, у своїх спогадах… Учасники зустрічі переглянули презентацію Галини Цвид «Родинне вогнище» (технічне оформлення Ярослави Захарко). По телефону привітав воїнів-інтернаціоналістів з черговою річницею виведення військ голова обласної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Григорій Павлович, а від Миколи Цвида, Світязького сільського голови, хлопці отримали вітальні листівки. Оптимізму та приємних хвилин воїнам-інтернаціоналістам додали пісні у виконання Марії Слюсарук та Ірини Цвид, теплі слова ведучої Галини Цвид.
Героїзм, який проявили люди, воюючи в Афганістані, – це приклад мужності для підростаючого покоління, приклад служіння Батьківщині. І пам’ятати про подвиги афганців повинна кожна людина.
Віта ШЕПЕЛЯ.