Уроки мужності з воїнами-афганцями

Радісним і трагічним вод­ночас є день 15 лютого для тих, хто пройшов через афга­нську війну. Радісним тому, що за­лишились жити, тра­гічним – бо за тих 10 років, упродовж яких радянські війська перебували на тери­торії Демократичної Рес­публіки Афганістан, загинуло майже 3360 наших спів­віт­чизників, біль­ше 8 тисяч зазнали поранень. Всього ж через пекло Афгану пройшло понад 160 тисяч солдатів – бійців Радянської Армії. У цей день у селах, районах, міс­течках і великих містах Укра­їни вшановують поімен­но тих, хто виконав свій військовий обов’язок ціною власного життя, тих, хто вийшов з того пекла жи­вим, здійснивши мирот­ворчу місію за межами держави.

Не залишились поза увагою і воїни-інтернаціоналісти Ша­цького району, які спочатку мали змогу поспілкуватися із заступ­ником голови з гуманітарних питань Шацької райдерж­адмі­ністрації Сергієм Пархо­нюком. Потім афганці зустрілися з учнями старших класів НВК «Школа-дитсадок» села Мель­ники, директор якого Микола Маригода відзначив важливість проведення таких заходів саме за участю школярів та молоді, а з нагоди 24-ї річниці виве­дення радянських військ з Афганістану побажав усім вої­нам-інтернаціоналістам міцного здоров’я, сили, оптимізму. Та­кож участь у заходах взяли Люд­мила Єрофєєва, заступник го­лови Шацької районної ради, Сергій Пархонюк, та Орися Ме­люх, начальник відділу ку­льтури РДА.

Кожен афганець, присутній на зустрічі, відповідаючи на запитання вчителів та школярів, розповідав про той час, коли до­велося воювати в мусу­льман­ській країні. А цікавилися шко­лярі здебільшого тим, в яких умо­вах доводилося проживати, воювати, як довго перебували в зоні бойових дій, наскільки підго­товленими були до цього та чи можна було відмовитися від служ­би в Афганістані…

Герат, Гардез, Фергана, Ка­бул. Це неповний перелік тих міст, в яких довелося служити нашим землякам. У кожного з них про той, м’яко кажучи, не­легкий пе­ріод залишились свій душевний біль, свої незагойні ра­­ни, свої спогади про жахіття війни, свої «відзнаки» у вигляді шрамів від куль, по­ранень, кон­тузій… Більшість з них потра­пили на ту фатальну війну не­підготов­леними (бо як можна осяг­нути військову науку за місяць 18-19-річним юнакам?), де саме життя вчило воювати з противником – душманськими бандами, котрі сформовані були зі зрілих і дос­відчених у вій­ськових справах чоловіків, для яких убити невір­ного чи вмерти разом з ним було найвищою нагородою.

Документальні кадри з афга­н­ської війни, які супровод­жу­валися піснями про цю війну, коментували Роман Стаднік, зас­тупник голови Рожищенської районної спілки ветеранів Афга­ністану, виходець із с. Мель­ники, та Володимир Носуліч, голова Шацької районної спілки ветеранів Афганістану. Після зустрічі з школярами афганці рушили до храму Святої Анни, де його настоятель отець Петро відслужив кількахвилинний мо­ле­бень за упокій Василя Сагана та Володимира Хомича, жителів краю, яким не довелося повер­нутися живими з обіймів війни, тих, хто помер вже у мирний час, та за здоров’я усіх, хто носить звання воїна-інтерна­ціоналіста.

Слова вдячності за те, що їхні подвиги не забувають люди навіть через десятки років, вис­ловлювали афганці на святко­вому концерті, підготовленому працівниками культури району. Ще одним урочистим моментом стало вручення Володимиром Носулічем медалі за заслуги ІІІ ступеня воїну-інтернаціоналісту Анатолію Гіричу.

Не забули в цей день і про матір загиблого в Афганістані Василя Сагана Ганну Митро­фа­нівну із с. Пульмо. Володимир Ба­щук, помічник народного де­пу­тата Степана Івахіва (на фото внизу), разом із афганцями від­відали стареньку жінку, висло­вивши їй вдячність за виховання сина. Разом з тим з благодійного фонду «Патріоти Волині» було виділено кошти на придбання дров матері афганця.

А вже наступного дня воїни-інтернаціоналісти району зібра­лися в селі Світязь на тради­ційну, а цьогоріч ще й ювілейну, 15 зустріч під назвою «Я, Боже, дякую Тобі…», яку от уже стіль­ки років організовує та прово­дить Галина Цвид. На за­ході бу­ли присутні Віра Озімок, дирек­тор Світя­зької ЗОШ І-ІІІ ст., Олена Корусь, від­повідальна за краєзнавчий му­зей школи, Надія Дени­совець, мама воїна-афган­ця, та Ганна Хомич, мама загиб­лого в Афганістані сол­дата, а також дружини афганців. А роз­по­ча­лося все з традиційного водос­вятного молебня, який здійснив отець Сергій (в миру – Сергій Омелянюк). Спогади про війну, яка об’єднала більше 30 чоло­віків району, до сих пір ятрять душу кожному з них, не дають забути пережиті стра­хіття, за­гоїти душевні рани. І тільки так, разом зібравшись, згадавши ми­нуле, поділившись болем з ти­ми, хто тебе розуміє як ніхто інший, можна відчути підтримку, зрозуміти, що ти не одинокий у своїй пам’яті, у своїх спогадах… Учасники зустрічі переглянули презентацію Гали­ни Цвид «Ро­дин­не вогнище» (технічне офор­млення Ярос­лави Захар­ко). По телефону при­вітав вої­нів-інтер­націо­на­лістів з чер­го­вою річницею ви­ведення військ голова облас­ної спілки вете­ранів Афгані­стану (воїнів-інтер­націоналістів) Гри­горій Пав­ло­вич, а від Миколи Цвида, Світя­зького сільського голови, хлопці отримали віта­льні листівки. Оптимізму та при­ємних хвилин воїнам-інтерна­ціоналістам до­да­ли пісні у ви­конання Марії Слюсарук та Ірини Цвид, теплі слова ведучої Галини Цвид.

Героїзм, який проявили лю­ди, воюючи в Афганістані, – це приклад мужності для підрос­таючого покоління, приклад слу­жіння Батьківщині. І пам’я­тати про подвиги афганців повинна кожна людина.

Віта ШЕПЕЛЯ.