Пенсійна система України та пенсійна реформа: чекати «на подарунок» не варто!

Нещодавно в Шацьку від­бу­лася презентація про­дуктів страхування компа­нії Aegon Life Ukraine. Її про­вела мене­джер Тетяна Пех. Йшлося, в основному, про не­державне пенсійне страху­вання. В чому його суть? Про це дізна­вай­теся в розгорнутому матеріалі нашого кореспон­дента, який був присутній на заході, і котрий ділиться почутим із читачами.

Постановка проблеми

Рано чи пізно настає момент, коли ми підходимо до важливої межі нашого життя – заслуженого відпочинку. Неминучість цього моменту практично безперечна й очевидна, хоча більшість жителів України намагаються не надавати їй суттєвого значення. Але те, на що ми можемо розраховувати, переступивши межу пен­сійного віку, усе більше залежить винятково від нас. Адже жодна держава світу не може забезпечити пенсіонеру збереження фінансового рівня, до­сягнутого за роки роботи. Тому кожна людина, що думає про май­бутнє, зобов’язана самостійно накопичувати капітал для майбутньої пенсії. Здавалося б, це прописна істина. Але через менталітет, звички, відсутність фінансової культури, безгрошів’я, традиції, що склались у суспільстві, тощо наша людина реально починає замислюватися про пенсію за 5, максимум за 10 років до її настання. І, як правило, приходить до невтішних вис­новків. Чи це не так?

Надходження в Пенсійний фонд давно вже не забезпечують виплати пенсій. Вже зараз немає можливості працювати без багатомільярдних дотацій з бюджету. В умовах фінансової кризи, скорочення робочих місць, зниження розміру зарплат, неопла­чу­ваних відпусток тощо знижуються й відрахування в соціальні фонди.

Багато століть велося так, що турботу про осіб похилого віку брали на себе їхні діти й онуки. 15-20 дорослих працездатних людей могли утримувати двох або трьох пенсіонерів. Але із часом турбота про літніх людей перекладалася на громаду, суспільство, зумо­вивши тим самим виникнення солідарної системи допомоги соці­ально незахищеним верствам населення – літнім людям, інвалідам, родинам, що втратили годувальника. Це означало, що всі пра­цездатні сплачують певний невеликий внесок у фонд держави й забезпечують тим самим фінансове джерело гідного існування для таких категорій людей – пенсію. Протягом ХХ століття така система працювала непогано. Народжуваність у європейських країнах, республіках СРСР, Америці, Японії постійно збільшувалась, досягши піку після Другої світової війни. Ці діти почали трудову діяльність наприкінці 60-х років. У цей час кількість працюючих набагато перевищувала кількість пенсіонерів. Однак поступово люди збагнули, що народжувати дітей тільки заради гідного життя на схилі літ більше немає сенсу, оскільки їхній фінансовий добробут залежить все більше не від дітей, а від держави. Отже, тоді, у 60-80-ті роки ХХ століття, були закладені засади нинішньої демо­гра­фічної кризи. У нашій країні демографічні проблеми гостро виявилися в 90-х роках минулого століття, коли через ряд економічних, полі­тич­них та соціальних потрясінь народжуваність населення почала знижуватися. Ці об’єктивні демографічні дані свідчать про те, що, починаючи з 2010-го року, кількість людей працездатного віку зменшується, тобто держава найближчим часом буде неспро­можна забезпечити гідний рівень життя людям на пенсії. Середній вік населення України, як і населення інших країн Європи, стрімко збільшується, а кількість тих, хто створює додатковий продукт, тобто працює, навпаки, повсякчас знижується. За статистикою, сьогодні вікова структура населення України має такий вигляд: пенсіонери – близько 14 млн. осіб; ті, хто працює, – 14,6 млн.; інші верстви населення – 17,6 млн. осіб. Окрім того, процес старіння населення в нас супроводжується зменшенням його кількості: за прогнозами Інституту демографії й соціальних досліджень, у 2007 році цей показник дорівнював 46,5 млн. осіб, у 2009 році – 46 млн., у 2010 році – 45,9 млн. осіб. До 2025 року, як вважають експерти, він складе 41,1 млн., а до 2050 – 33,2 млн. При цьому кількість пенсіонерів збільшиться. Отже, уже до 2025 року співвідношення кількості працюючих і пенсіонерів радикально зміниться і робити внески в Пенсійний фонд і забезпечувати гідне існування тим, хто перебуває на заслуженому відпочинку, згодом стане просто нікому.

Пенсійна реформа

З 1 січня 2004 року в Україні розпочалася пенсійна реформа, що внесла істотні зміни в пенсійне законодавство. Насамперед, Укра­їна перейшла від пенсійного забезпечення до пенсійного стра­ху­вання, тобто зобов’язання щодо майбутнього пенсійного забез­печення працівника розподілилися між державою, працедавцями і працівниками. Метою реформи є поступовий перехід від розпо­дільчої пенсійної системи до накопичувальної. Головний принцип нової системи – справедливе співвідношення між тими внесками, які кожна людина відраховувала під час своєї трудової діяльності на потреби пенсійної системи, і тією пенсією, на яку вона може роз­раховувати після виходу на заслужений відпочинок.

Нову систему регулюють два основних Закони, прийняті в 2003 році: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення». Пенсійне забезпечення тепер складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система. Вона базується на прин­ципах солідарності й субсидування, тобто виплати пенсії й на­дання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів держави. Формується із внесків у вигляді 2%, утриманих із заробітної плати найманих робітників, і 33,2%, нарахованих на фонд оплати праці роботодавцем. Фактично працююче покоління за рахунок своїх внесків утримує тих, хто наразі не працює. Але від 2004 року со­лідарна система перейшла на принципи страхування, тобто одержувати пенсію за солідарною системою надалі зможуть тільки застраховані особи. Закон України «Про недер­жавне пенсійне забезпечення» створив законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надав можливість як юридичним особам для своїх працівників, так і громадянам робити додаткові добровільні заощадження на старість.

Другий рівень – накопичувальна система. Планували ввести в дію з 2007, 2010, а зараз визначена нова дата – 2017 рік. Ця систе­ма ґрунтується на принципах накопичення коштів застра­хо­­ва­них осіб у Накопичувальному фонді. Облік коштів буде здій­снюватися на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, на користь яких ці перерахування зроблені. Кошти інвестува­тимуться в економіку країни з метою одержання інвестиційного доходу й захисту від інфляційних процесів. Накопичені кошти є власністю громадян. Виплати з Накопичувального фонду будуть здій­снюватися додатково до загальнообов’язкових пенсійних виплат. Утім, є й такий нюанс, що учасниками другого рівня будуть особи, яким на момент його старту буде не більше 35 років. Всі інші випадають з другого рівня. Розраховувати лише на другий рівень також не можна, оскільки це добавка до пенсії приблизно на 10%.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпе­чення. 40-100% майбутньої пенсії. Вона базується на принципах до­бровільної участі громадян та роботодавців у формуванні пен­сійних накопичень для одержання громадянами додаткових пен­сійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне за­безпечення й формування інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи. Недержавне пенсійне забезпечення відповідно до законодавства може здійснюватися недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями й банківськими установами. Розмір пенсійних виплат у цій системі залежить від розміру пен­сійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися, і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Пенсійні виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення здійснюються не­залежно від одержання виплат по загальнообов’язковому дер­жавному пенсійному страхуванню. І ще: чим раніше станеш учас­ником недержавного пенсійного забезпечення, тим більшу суму отри­маєш для виплати пенсії.

Слушно зауважити, що держава, розуміючи глибину пробле­матики пенсійного забезпечення всіляко заохочує громадян, підприємства, установи, організації, тобто юридичних осіб до активної участі у третьому рівні пенсійної системи. Наприклад, фізична особа, яка уклала договір недержавного пенсійного за­безпечення, може скористатися податковою знижкою і повернути до 15% від платежів за такими договорами. А з 1 січня 2015 року втупили в дію зміни до Податкового Кодексу України. Ці зміни мають стосунок до договорів страхування, за якими страхувальником виступає роботодавець, а застрахованими особами є працівники цього роботодавця: до бази оподаткування ПДФО не включаються суми страхових платежів, що сплачуються роботодавцем – рези­дентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення, згідно встановленими Податковим Кодексом нормами; страхові внески, сплачені роботодавцем на користь своїх пра­цівників за договором страхування додаткової пенсії, не є базою для нарахування ЄСВ; підприємство-роботодавець, яке уклало до­говір страхування додаткової пенсії для своїх працівників, може віднести в повному розмірі такі платежі на валові витрати, що зменшує базу оподаткування податком на прибуток роботодавця.

Одночасне функціонування всіх трьох рівнів має стабілізувати пенсійну систему, вирівнявши ймовірні на кожному рівні демо­графічні й фінансові ризики. Реформування передбачає особисту участь працівників у системі пенсійного забезпечення за допомогою різноманітних фінансових інститутів, страхових лайфових ком­па­ній та організацій, які створять конкуренцію Державному пен­сійному фонду.

Компанії Страхування Життя

Недержавне пенсійне забезпечення в Україні здійснюється трьома типами фінансових установ: недержавними пенсійними фондами; компаніями страхування життя; банками. Досвід країн-сусідів, які пройшли шлях пенсійної реформи, показав, що найбільш підготовленими, найбільш стійкими до фінансових коливань є компанії страхування життя. Та й, на відміну від банків і НПФ, компанія страхування життя може не лише накопичувати та при­множувати кошти своєму клієнту до моменту виходу на пен­сію (до речі, тут вік виходу на заслужений відпочинок визначає сама людина), а ще й забезпечити йому та його близьким захист та підтримку для подолання фінансових наслідків від неперед­бачу­ваних подій у житті, таких, як травматичні ушкодження, хірургічні втручання (операції), критичні захворювання, втрата працез­дат­ності, смерть годувальника сім’ї. До того ж, цей захист забез­печується з першого дня дії договору і в сумах у сотні разів біль­ших від вже сплачених коштів у таку свою пенсійну чи накопичу­вальну програму, тобто в межах страхових сум за своїм дого­вором убезпечення життя.

І ще один важливий чинник стосовно гарантій збереження інвестицій громадян: згідно з Законом України «Про страхування» і його 31 статтею, кошти резервів зі страхування життя можуть ви­ко­­ристовуватись компанією винятково для виконання зобо­в’я­зань за договором убезпечення життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі ліквідації чи банкрутства, а під­лягають передачі іншій компанії для виконання зобов’язань перед клієнтом або ж повертаються самому клієнту. Отож, можливі фінансові негаразди самої компанії ніяким чином не впливають на її клієнтів. А випадки банкрутств компаній страхування життя в світі за остан­ні 100 років відсутні.

Переваги «лайфових» страхових компаній, які є учас­никами 3-го рівня пенсійної системи України

1. По всьому світові компанії є основними суб’єктами пенсійної системи. За допомогою їхніх програм ви зможете фінансово за­хистити себе, свою сім’ю, а також наскладати собі капітал на пен­­сію. 2. Під час дії договору ви маєте захист на випадок довго­тривалої хвороби, нещасного випадку, смерті. 3. Гарантований бонус. В договорі визначена величина гарантованого інвести­цій­ного доходу – 4% річних. 4. Нега­рантований бонус. Держава вимагає і контролює, щоб не менше 85%, доходів від розміщення інвестицій здійснювалось на виплату негарантованого бонусу. 5. Захист від інфляції. Забезпечує збереження реальної вартості поліса від негативного впливу інфляції шляхом індексації внеску. 6. По кожній особі, учасника програми, персонально ведеться облік внесків, формується індивідуальний страховий резерв. 7. Ком­панія не має права використовувати ваші накопичені гроші для погашення будь-яких своїх зобов’язань, крім тих, які відповідають умовам договору. 8. Кошти учасників вкладаються компанією за умови безпечності і прибутковості. Вони можуть бути вкладені в активи таких категорій: акції, облігації, цінні папери, які імітуються дер­жавою, інвестиції в економіку України за напрямами, визна­ченими Кабінетом Міністрів України. 9. Компанії мають рейтинги. Для пенсійних накопичень необхідно вибирати компанію зі світовим рейтингом не нижче «А». 15 жовтня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про рейтинг надійності іно­земних страхових компаній, яким дозволено працювати на ринку країни. Згідно з нею, щоб одержати ліцензію, рейтинг надійності, за даними всесвітньовідомої аудиторської рейтингової організації «Standard & Poor’s», має бути не нижчим від «А». Класифікація компаній за рівнем надійності виглядає так: ААА – найбільш на­дійна, АА – дуже надійна, А – надійна. Перед тим, як укладати уго­ду, клієнту завжди варто поцікавитися, яким є рейтинг фінан­сової надійності компанії, якій він планує довірити свої кошти. Рейтингові компанії мають перестрахувальників. 10. Компанії пере­віряються державою щоквартально, а банки – один раз на рік. Що­квартально проводяться аудиторські перевірки, а дані пе­редаються в Лігу страхових компаній. Ліга розміщує ці дані в Інтер­неті. 11. Конфіденційність. Вся інформація за договором не розго­лошується. Ніхто, крім отримувача, не може претендувати на виплату. 12. Податкові пільги. Держава повертає податковий кре­дит на вкладені вами внески, створює пільги.

Страхові компанії убезпечують гроші свого клієнта від мож­ливих потрясінь і нестабільності на фінансових ринках, через які він може втратити свої заощадження. Так, наприклад, вони повинні мати так званий «страховий математичний резерв», який дозволяє стра­ховій компанії в будь-який час у повному обсязі розрахуватися з усіма своїми клієнтами одночасно. Тож важко уявити собі ситуацію, коли страхова компанія, яка сумлінно дотримується законів та принципів створення й інве­стування страхових резервів, могла б виявитися неплато­спро­можною.

В Україні картина прямо протилежна: ринок перебуває в зародковому стані. Про рівень розвитку ринку свідчать прості цифри – сума страхової премії на душу населення становить 5 доларів. Справа в тому, що в наших людей ще занадто свіжі спогади про махінації інвестиційних кампаній на кшталт «МММ», а також банківські кризи, під час яких не тільки отримати прибуток, але й просто повернути власні вклади буває проблематично. Важливо також і те, що за кордоном питання «страхуватися чи ні» взагалі перед людиною не стоїть. Будь-яка людина, яка поважає себе, є власником полісу страхування життя, адже від наявності такої страховки залежать усі інші блага – кредити в банках, навчання й пенсія. А в нас завжди знаходиться кредитор, який видає позички під заставу або під поруку, заробляючи на відсотках чималі гроші.

Експерти стверджують, що таке «довге» страхування допо­ма­гає розвитку європейської економіки: резерви страховиків дозволяють робити довгострокові інвестиції в економіку. Нашій же економіці «не пощастило»: якщо частка внесків зі страхування життя в країнах Західної Європи доходить до 15%, у Росії ніяк не подолає 1%, а в Україні не нараховує і 0,5%.

У страхових компаніях життя не тільки накопичуються кошти на пенсійне забезпечення, а й надаються певні соціальні гарантії застрахованій особі. Наприклад, у випадку раптової смерті зас­трахованої особи родина отримує достатню суму, а у випадку інвалідності людина сама отримує кошти на лікування. Тому можна стверджувати, що, уклавши договір страхування життя, кожний уже має фінансовий захист на будь-який випадок – трагічний чи радісний – що може статися в його житті.

Висновки

Українці, як і раніше, цінують своє життя менше, ніж власний автомобіль. Після повернення з Європи наші співвітчизники дуже часто замислюються: звідки в літніх іноземців стільки грошей, щоб подорожувати світом? Адже куди не глянеш, скрізь зустрінеш загін пенсіонерів – американців, європейців або японців, які ба­дьоро крокують за гідом. Усе дуже просто: ті дідусі й бабусі «гу­ляють» на свою власну страховку, на яку відкладали все життя. У нас же накопичувальне страхування життя, як і раніше, не у фаворі. Страховикам поки важко вирвати українців із лабетів банківських вкладів і ПІФів.

Сьогодні потрібна широка роз’яснювальна робота із пропаганди накопичення, фінансового планування, створення власних пенсій, щоб впровадити систему недержавного пенсійного забезпечення. За даними соціологічних опитувань, у нас зараз приблизно 70% жителів країни вважають, що на пенсії їх зобов’язана утримувати держава. Не будьте такими наївними, політики ще в 2003 році прийняли Закон про введення в Україні трирівневої пенсійної системи, і ввели його з 1 січня 2004 року, чим зняли з себе відповідальність за пенсію сьогоднішніх 30-50-ти літніх. Закон вони прийняли, але людям нічого не пояснили.

Зате запросили на ринок України найбільш відомі світові компанії, які вже більше 100 років працюють на світовому ринку по недержавному пенсійному забезпеченню, надали податкові пільги (вертають податковий кредит) – будь ласка, користуйтесь, а не нарікайте на державу! Нарікати будете потім самі на себе, а тоді вже може бути запізно щось робити і лишитесь ви самі зі своїми проблемами! Дуже важливо це зрозуміти вже сьогодні!

У всіх цивілізованих країнах людина отримує й державну, і тру­дову, і приватну пенсію. І свідомість людини визначається тим, що 10-15% свого доходу необхідно відкладати собі на май­бутнє. Широке інформування населення про наявні можливості індивідуального пенсійного забезпечення просто необхідне.

Про пенсійну реформу зустрічаю багато гучних статей, але що саме робити? З чого почати? Більшість жителів нашого району не знають, навіть бояться, мотивуючи, що це  чергова «МММ». Чому? Чому робоча комісія «Мобільний соціальний офіс» не проводить роз’яснювальну роботу в колективах, адже в районі є до 50 людей, які пенсії зовсім не отримують (не мають 15 років страхового стажу).

З набранням чинності з 1 жовтня 2011 року Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на сьогоднішній день мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, становить 15 років. Якщо страховий стаж менше – пенсія не призначається, залишається розраховувати на інші види державної соціальної допомоги.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, встановлюється з розміру прожит­кового мініму­му для осіб, які втратили працездатність: особам, які досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – на 3 роки більше, ніж визначено в новому пенсійному законі), – 30% або в грошовому виразі на сьо­годнішній день 322,2 грн.

Зважаючи на це, будь-яка особа, незалежно від віку, не повинна повністю покладати своє пенсійне забезпечення на дер­жаву, а чітко усві­домити, що відкладаючи певні кошти на свій пенсійний рахунок, вона в першу чергу, інвестує сама себе. 

А ось те, що це потрібно робити, аби потім не залишитись без пенсії, сумнівів уже не викликає ні в кого. І чим раніше, тим краще. Тому, шановні українці, не чекайте «на подарунок» чи то від держави, чи ще від когось, подбайте самі про себе та своїх близьких – оформіть вже сьогодні свій власний пенсійний або страховий накопичувальний договір і забезпечте гідне майбутнє собі і своїй родині!

Детальнішу інформацію про переваги недержавного пенсійного забезпечення можна отримати у менеджера компанії Aegon Life Ukraine Тетяни Пех. Телефон: 096-96-51-007, електронна пошта: Tetyana.Pekh@aegon.ua

Aegon є міжнародною групою зі страхування життя і пенсій­ного забезпечення з 1831 року, допомагає своїм клієнтам ство­рювати майбутнє, пропонуючи рішення у страхуванні життя, пен­сійному забезпеченні та управлінні активами. 29 000 співробітників Aegon обслуговують мільйони клієнтів у більш ніж 25 країнах по всьому світі. Це друга за величиною компанія в Америці.

Aegon Life Ukraine (раніше ПрАТ «СК «Фідем Лайф») – один із беззаперечних лідерів ринку страхування життя України – здійснює свою діяльність з 2003 року та надає повний спектр послуг зі страхування життя: довгострокове накопичувальне страхування, пенсійне страхування, страхування життя позичальника кредиту, страхування на випадок критичного захворювання та страхування ризиків внаслідок нещасного випадку. Компанія проводить зважену інвестиційну політику, за рахунок чого клієнти отримують стабільний інвестиційний прибуток, який за результатами діяльності у 2014 році склав 19,8% по договорам страхування номінованим у гривні, 13,5% у доларах та 7,7% у євро.

Aegon Life Ukraine є членом Ліги страхових організацій України, Української федерації убезпечення, Американської торгівельної палати в Україні та Європейської Бізнес Асоціації. Також Aegon Life Ukraine є акредитованим членом IGP – провайдера Employee Benefit Програм у більш ніж 80 країнах світу. 

Партнери з перестрахування – RGA INTERNATIONAL REINSU­RANCE COMPANY (Ірландія), Gen Re (Німеччина), SCOR Global Life (Франція), John Hancock Life Insurance Company (США).

Підготував Віктор ГРИЦЮК.