22 травня – особлива дата для жителів села Пульмо. В цей день вони святкували не лише своє престольне свято Весняного Миколая (Перенесення мощей святителя Миколая), а й з великою радістю відзначали ювілей – 120 років з дня побудови храму. В усі часи Свято-Миколаївська церква була осередком духовності. Сюди приходили люди і у важкі часи, коли село було під владою Польщі, і в роки двох світових воєн, і в сталінські часи, щоб помолитися Богу, попросити допомоги і захисту, прощення і благословення. В цей жорстокий час в нашій церкві вороги знімали дзвони, щоб вони не лунали і не кликали людей на молитву, богослужіння. Але Божі служби відбувалися в храмі. Я вдячна Богу, що Він дав мудрість тим людям, які зуміли відстояти церкву, зберегти її від знищення. І справді, церква наша залишилася, село збереглося, розбудувалося, стало прекрасним куточком України. Сьогодні найбільшою духовною окрасою села, потребою залишається храм, який сяє золотими куполами в центрі села. Адже найбільшу, найважливішу науку ми можемо отримати саме в Божому храмі. Вона дає нам ліки, настанови і зцілення для безсмертної душі.
І в цей недільний і святковий день церква була наповнена різними людьми і за віком, і за соціальним та матеріальним статусами. Та всіх їх єднала віра до Бога, любов до свого небесного покровителя стятого Миколая, а також бажання бачити і чути мудрого порадника, настоятеля храму протоієрея Олександра, щоб ще раз переосмислити своє життя, стати добрішими та милосерднішими, усвідомити зміст свята та свого життя. Адже саме стараннями батюшки та матушки на дуже високому рівні було організовано святкування престольного ювілейного свята. Ці духовно багаті люди зуміли все зробити для того, щоб усі, хто був на богослужінні, відчули велич православ’я, радістю збагатили свої серця. Квіткові композиції, зроблені руками матушки, прикрашали храм всередині і знадвору. Збільшили святковість та примножили радість священики, які приїхали на свято з різних місць. Диякон Петро з Луцька своїм сильним гарним голосом не давав відволікатися від молитви. Хор, яким керує матушка славив Бога і величав святителя Миколая. І тут усвідомлюєш слова о. Іоанна Кронштадтського: «О, Церкво Божа, Свята, Соборна, Апостольська! Яка ти велична, премудра, праведна і спасаюча!.. Слава Церкві Православній! Слава Христу Богові – святішому Главі, єдиному Главі Церкви Божої на землі». А які радісні сюрпризи чекали на наших дітей. Після причастя батюшка пригостив кожну дитину солодкою ватою та подарував повітряну кульку. Скільки радості було в очах наймолодших прихожан. Та сюрприз чекав на всіх. Адже який ювілей без торту (на фото)? І це передбачили батюшка та матушка. На вулиці для всіх розділили величезний торт, з написом «Храму 120 років», а також на подвір’ї святині був щедро накритий церковними людьми стіл, де кожен міг пригоститися і відчути, що ми одна церковна сім’я.
Дуже приємно, що на нашому святі були присутні представники влади, зокрема, голова Шацької районної ради Сергій Карпук, який молився разом з Божим народом, а після повчальної та вітальної проповіді священиків і сам привітав всіх присутніх зі святом. Дякуючи Богу і трудами протоієрея Олександра та матушки Олександри, всі ми відчули радість та велич свята. Ми дуже вдячні вам, наші духовні наставники, і хочу сказати словами наших дітей: «Ми любим вас за доброту і щирість, за теплі та розрадливі слова, тож хай Господь пошле Вам з неба милість, а Миколай хай у житті допомага».
Постійна прихожанка храму.