У двох глибоких посудинах жительки Шацька Марії Лебежанської – до 50 розмальованих воском писанок. Вони поки що чорно-білі (на світлому фоні яєць – задимлені воскові візерунки), та вже в великодню суботу всі до одної засяють основним кольором Пасхи Красної – червоним. Марія Сафронівна розмальовує писанки вже 20 років. Спочатку радувала ними своїх чотирьох дітей, коли ті були маленькими, зараз великодні сонцеподібні дива малює теж для них – уже дорослих, а ще для внуків. Коли двоє доньок і двоє синів приїжджають до батьківської хати із Чернівців, Санкт-Петербурга, в матері завжди для них знаходиться сюрприз у вигляді писанок. Діти так до цього звикли, що перед Пасхою телефонують до мами: «Ти ж не забудь про писанки для нас».
Вона не може про це забути. І цієї гарячої весняної пори немало вечорів присвятила улюбленій справі. У кімнаті будинку Марії Сафронівни – запах воску, на застеленому клейонкою столі – свічка в підсвічнику, різного розміру писачки, в посудині – застиглий віск. Ще вчора тут кипіла робота, бо домальовувалися останні писанки з колекції 2013 року. Всі вони різні, з неповторними індивідуальними орнаментами, яких не знайдеш у жодній книжці.
– Пишуть же не руки, а душа. Головне – налаштуватися на відповідний настрій, а тоді вже політ фантазії не спинити – лінії, фігурки і хвильки самі складаються в дивовижні візерунки, – розповідає Марія Лебежанська.
Вона починає розписувати яйця за тиждень-два до Великодня. Накладає візерунок не на варені і не на видуті, а на сирі яйця, зберігаючи їх до свята в холодильнику. Колись давно навчила її цього заняття сусідка Галина Ващук. Перед Пасхою обоє присвячували багато часу виготовленню головної окраси святкового стола. Нині подруги вже нема в живих, а Марія Сафронівна знову і знову повертає традицію писанкарства до життя. Процес розмальовування яйця шачанка називає нескладним, на одне з простеньким орнаментом у неї йде до 20 хвилин часу.
– Спеціального саморобного писачка, виготовленого із бляшанки, нагріваю над вогником свічки, опускаю в віск і починаю малювати. Гострячок писачка має бути тоненький, щоб лінії майбутнього візерунка не зливалися і творили витончену симетричну композицію. Ближче до Великодня надаю писанкам кольору. Фарбую їх у цибулинні чи спеціальною фарбою, що не містить оцту. Опускаю писанки в холодний розчин і доводжу до кипіння – зварені яйця набувають відповідної барви, темний віск плавиться. Готові символи Пасхи – червоні з білим орнаментом – протираю рушником і опускаю в холодну воду.
Марія Сафронівна вміє виготовляти і різнокольорові писанки, проте на них потрібно витрачати більше часу. Тепер кожною хвилиною дорожить шачанка, бо більше 10 років мешкає сама, на її плечах – турботи про дім, господарство, город. А от коли одружувала старшого сина – саме на Великдень, то розмалювала понад 200 писанок, чим порадувала й приємно здивувала всіх весільних гостей. Символи Воскресіння красувалися тоді на кожному столі. Цьогорічна Пасха – теж особлива для Марії Лебежанської, бо діти і внуки приїдуть на свято вітати маму і бабусю з 70-річчям. Чим же будуть христосуватися? Звичайно, маминими писанками! Що повезуть у далекі краї як згадку про рідний дім? Їх же, виготовлених з любов’ю, а ще вишиті рушники, серветки, ікони, які Марія Сафронівна вишивала довгими зимовими вечорами.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
