Світязянин Віктор Лутков (псевдо Праведник) з самого початку на російсько-українській війні. У 2014-му прийняв тверде рішення йти воювати. Не зміг змиритися з тим, що на Донбасі гинуть 18-річні, а він з військовою спеціальністю оператора-наводчика БМП-1 (бойової машини піхоти) відсиджується в тилу. Служив у складі Одеського батальйону територіальної оборони поблизу Маріуполя.
За весь період служби держава не вдягнула і не взула солдата, годувала неїстівними желеподібними консервами. Виручали одні тільки волонтери і районна влада – в Шацькій райдержадміністрації бійцю видали бронежилет.
Війна залишила важкий осад на серці Віктора Луткова: складні побутові умови, смерть побратимів; східняки, які ненавиділи українців; хвороби, які загострилися на передовій. Зіткнувся з несправедливістю в питанні присвоєння йому статусу учасника АТО, виділення земельної ділянки в Світязі.
Та головне, що патріотизму і бойового духу Віктору Михайловичу не бракувало. Відпочивши вдома і набравшись сил, він у 2016-му підписав контракт на військову службу і знову поїхав на передову. А нещодавно, буквально днями, герой східного фронту повернувся додому. Півроку військовослужбовець 14-ї ОМБР Віктор Лутков стояв на охороні стратегічного об’єкта – електростанції в місті Щастя Луганської області. Настрій у бійця зараз кардинально відрізняється від того песимістичного, який був у перший рік війни.
– Ми дочекалися, що держава, нарешті, повернулася обличчям до захисників. Забезпечує обмундируванням – маємо по дві зимових і по дві літніх форми, зимові і літні берці. Повноцінне харчування, достойну заробітну плату, яку вчасно виплачують. Раніше військові отримували 3 тисячі гривень бойових, зараз – 6 тисяч. Ті, хто на передовій, мають по 14 тисяч гривень щомісяця, – розповідає солдат.
Правда, вистачає роботи і волонтерам. Довозять бійцям прилади нічного бачення, тепловізори, які виходять з ладу, маскувальні сіті, продукти та багато іншого.
Місто Щастя, яке знаходиться за 16 км від Луганська, не назвеш спокійним. Вибухи, обстріли – терористи зазвичай активізуються в непогоду, дощ чи туман, аби важко було визначити, звідки вони ведуть вогонь. Страждає від цих обстрілів найчастіше окраїна міста.
Світязянин має спеціальність оператора-наводчика ДШК – крупнокаліберного кулемета, що стоїть на машині. За роки служби Віктор Лутков здобув чималий військовий досвід, опанував чи не всі види зброї. На запитання, чи не страшно воювати, відповідає, що ні. Спокійний, врівноважений, Праведник каже, що сприймає професію військового, як звичайну роботу. «А як же постійна небезпека?» – запитую.
– А небезпека тепер скрізь. Думаєте, на дорогах країни гине менше людей, як на війні? Чи від хвороб? Важливо не накручувати себе, не налаштовувати на негатив, – каже боєць.
Так, на війні нелегко. Багато хто з бійців знімає постійну напругу з допомогою алкоголю. Потім втрачають пильність, перестають контролювати ситуацію, розслабляються і в результаті підставляють і себе, і інших. Запитую в солдата, як він знімає напругу. «А я і не напрягаюся! – відповідає з усмішкою, – Я вірю в Бога, відчуваю захисну силу молитви за себе від рідних і знайомих. Мене і досі в важких ситуаціях підтримують волонтери, зокрема і Неля Сацюк із Шацька. Усім їм я безмежно вдячний».
Віктор Лутков планує трохи відпочити вдома, залагодити деякі справи і на осінь знову підписати контракт на військову службу. На передовій має багато друзів, однодумців – усі разом роблять одну велику і почесну справу, захищають Україну від ворога. 57-річний боєць каже, що солдатів одного з ним віку на контракті небагато, більшість – молодь, перспективна, патріотична. Після контракту молоді люди твердо стають на ноги в мирному житті, оскільки держава гарантує їм безкоштовне лікування та навчання в вишах, першочергове виділення земельних ділянок, безкоштовний проїзд тощо. Велика заробітна плата дозволяє впевнено дивитися в завтрашній день і будувати плани.
– Я раджу своїм землякам пройти цю сувору, але дуже потрібну школу життя, яка називається військовою службою за контрактом. Ви повернетеся звідти справжніми чоловіками, навчитеся вирішувати проблеми і долати перешкоди. А ще станете міцною опорою для своєї сім’ї, – підсумував солдат.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.