Над нашим краєм – не затьмарене вибухами небо, не чути пострілів. Проте і в найтихіших його куточках війна дає про себе знати. Збираючи матеріал для газети, ми завітали в Ростанську сільську раду, аби запитати про кількість солдат, що воюють зараз на Сході, про їхні потреби. В одному кабінеті застали двох працівників: секретаря сільської ради Ніну Жук і землевпорядника Світлану Ткачук. Після наших запитань в обох жінок на очах з’явилися сльози. Виявилося, два бійці із сільської ради, які охороняють кордон України і відстоюють її цілісність, – їхні сини. Ігор Жук вже місяць перебуває у Донецькій області, на кордоні з Росією. Олександр Ткачук – теж на кордоні, проте на Чернігівщині.
– Ігор мав подзвонити, а не дзвонить. Сиджу, чекаю, – Ніна Михайлівна нервово поглядає на телефон, що лежить на столі.
Телефонують хлопці нечасто і лише щоб сказати, що вони живі-здорові. Вся інша інформація – під табу. Єдине, що матерів трохи заспокоює, це наявність у солдат бронежилетів (самі придбали), форми, взуття, харчів і питної води. Хлопці мужньо несуть службу, ні на що не скаржаться, не нарікають – дуже вже не хочуть, щоб батьки зайвий раз хвилювалися. Матері тримаються з усіх сил. Правда, давно не усміхаються, не радіють життю, буквально не випускають з рук телефонів і раз по раз витирають сльози. Світлана Ткачук не стримується, щоб не розказати про наболіле. Її син Олександр до 14 років був на групі інвалідності з досить складним діагнозом. Запис про хворобу у медичній картці не став для лікарів, які проводили медкомісію, вагомим приводом, щоб не сказати звичне, а в цьому випадку цинічне «Годен!». А Олександр і не думав захищати своє право не йти на війну, бо як справжній патріот вважав своїм священним обов’язком боронити країну від агресора.
На столі в секретаря сільської ради – список осіб, які підпадають під часткову мобілізацію відповідно до нещодавно прийнятого закону. В ньому 35 імен чоловіків – жителів Ростанської сільської ради.
– Як мати солдата я знаю, що це таке – прийти в хату зі звісткою про війну. Тому нікого не силувала, не змушувала записуватися, – розповідає Ніна Михайлівна.
З 35 осіб, які підпадають під мобілізацію, записалося всього 6 (станом на 28 липня). З них кілька багатодітних батьків. Решта відмовилися, знаходяться далеко за межами сільської ради або ж не виходять на зв’язок.
Жителі Ростанської сільської ради, що в переважній більшості є безробітними, зібрали для своїх двох солдат 2 600 грн. Якщо на захист країни відправиться ще принаймні 10-15, забезпечити їх хоча б бронежилетами вони не зможуть.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
