Так, так, шановні читачі, саме найвідоміша споруда не лише Франції, а й світу – Ейфелева вежа – віднедавна прикрашає подвір’я шачан Івана та Надії Гарватів. Приходять подивитися на диво-вежу не лише сусіди, а й знайомі, родичі, або ті, хто проходить повз подвір’я. Фотографуються біля неї, розпитують у господаря, як і коли зробив таке диво… Проте чоловік фотографуватися біля свого знаменитого витвору категорично відмовився, скромно відступивши убік: «Не люблю такої уваги до своєї персони, бо нічого визначного не зробив».
Точну копію залізної дами, як ще французи називають свою величну вежу, Іван Гарват змайстрував самотужки, використавши за основу лише кілька чорно-білих фото вежі, котрі внук роздрукував з Інтернету. Висота її – 3 метри 25 сантиметрів, тобто вона рівно у сто разів менша, ніж оригінал.
– Цілими днями взимку сидів у гаражі і клепав дроти, чистив їх від іржі, вирівнював, – розповідає пан Іван. – А тоді зварював, зварював, зварював… На всю вежу використав майже 150 метрів дроту, а ще ж кутників скільки треба було!
А матеріал для Ейфелевої вежі чоловік збирав, де тільки міг: щось знайшлося вдома, дещо сусіди підкинули, а ще допоміг зять. Кутники довелося купувати у магазині, бо вдома потрібних не було.
– Чи мороз, чи сніг, а Іван сидить у гаражі всю зиму і кує свою вежу, – розповідає про процес створення вежі дружина Надія. – Уже й старий чоловік, і нащо ото тобі здалося воно, не раз його питала? Навіть зять, як приїде, і той перше бігом біжить у гараж, а не до хати, подивитися, скільки Іван вежі скував.
Цікавлюся в чоловіка, чому саме Ейфелеву вежу змайстрував, а не щось інше?
– Скрізь, де тільки не бував, у дворах бачив багато саморобних буслів, возів, лебедів, діжок, грибів, гойдалок… І захотілося собі зробити щось таке, чого ні в кого немає. А тут у передачі «95 кварталу» на сцені побачив Ейфелеву вежу, то й надумав її зробити. Внук роздрукував мені з Інтернету кілька фотографій вежі, а я вже по них робив свій витвір. Три місяці над нею трудився, поки позварював усе докупи, потім десь зо два тижні фарбував. Зверху поставив своєрідний ресторанчик, всередину помістив сонячну батарею, яка за день набирає світлової енергії, тож вночі освітлюється уся вежа. Планую такі ж батареї встановити на першому і другому ярусах, аби світло уночі було більш яскравим.
Тож тепер у подружжя Гарватів буде своя частиночка Франції, що робить мрію про найбільш романтичне місто ближчою. Можливо, на подвір’ї шачанина невдовзі з’явиться ще якась незвичайна всесвітньовідома споруда, яка привертатиме увагу перехожих, дивуватиме оригінальністю та фантазією її творця.
Віта ШЕПЕЛЯ.
