Головна Цікаво Особливості е-декларування 2017 року

Особливості е-декларування 2017 року

7462

Згідно з нещодавнім соціологічним дос­лідженням групи «Рейтинг», україн­ці вважають е-декларування одним з найбільших успіхів України в 2016 році, після перемоги Джамали на Євро­ба­чен­ні, вдалого виступу паралімпійців та під­няття мінімальної зарплати до 3 200 гривень. Дійсно, введення електрон­ного декларування змусило можнов­лад­­ців продемонструвати безпреце­дент­ну в українській історії прозорість щодо своєї власності – цінних речей, грошей, нерухомості тощо. Оприлюд­не­ні статки вразили та викликали без­ліч запитань щодо законності дже­рел здобутого багатства. З іншого боку, реформа продемонструвала, що країна рухається шляхом світоглядних змін – від тіні, що прикриває «авгієві стайні» корупції, до прозорості як необхідної умови для їх вичищення. Для міжнародних партнерів України запуск нової системи фінансового декларування також став променем надії і важливим антикорупційним кроком.

Проте для більшості українців, яких зачіпає реформа, все лише розпочинається. З 1 січня 2017 року стартував другий етап, з якого е-декларації подаватимуть усі публічні службовці України. До топ-декларантів і службовців середнього рівня з першої хвилі е-декларування, що розпочалася 1 вересня минулого року, зага­льною кількістю близько 100 тисяч – зараз мають приєднатися та подати свої е-декларації за минулий рік ще близько 700-800 тисяч службових і посадових осіб, які працюють в органах влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних уста­новах, закладах і організаціях.

Розширення кола декларантів від чиновників та політиків до сфери освіти, медицини та інших бюджетників має привернути увагу країни до осередків корупції, яка міцно вкоренилася у пов­сякденному житті. Раніше ті ж самі категорії осіб теж повинні були щороку подавати декларації в паперовій формі за місцем своєї роботи – але не всі це робили через брак контролю й уваги. Тепер же електронного декларування уникнути буде набагато складніше.

Загалом, якщо врахувати не лише декларантів, але й членів їхніх сімей, тепер уже більше мільйона осіб мають морально го­туватися оприлюднити свої статки. Та, що вважливо, регулярно зві­тувати про суттєві зміни у своєму майновому стані. Врахо­ву­ючи таку кількість декларантів, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має провести широку інформаційно-роз’яснювальну кампанію, щоб розтлумачити службовцям нові вимоги закону.

Окрім цього, суспільство має вимагати від НАЗК забезпечення вправної роботи електронного реєстру під час подання декларацій без технічних збоїв. Адже вже минуло достатньо часу після «пер­шого млинця», під час якого міністри та депутати масово скар­­жи­лися на недосконалість програмного забезпечення.

Окремим питанням ефективності нової системи є те, чи запра­цює механізм автоматичного контролю та перевірки достовірності відомостей у деклараціях, чи зможе НАЗК налагодити взаємодію з іншими органами, отримати доступ до зовнішніх реєстрів та ефе­к­тивно виявляти недостовірні відомості, аби притягати до відпові­дальності за брехню у деклараціях.

До декларантів першого етапу з 1 січня 2017 року додається решта декларантів: депутати всіх місцевих рад (сільські, селищні, районні, обласні ради); державні службовці категорії «В» (спе­ціалісти, провідні та головні спеціалісти в органах виконавчої вла­ди, інші посадові особи нижче керівників структурних під­роз­ділів та їхніх заступників); посадові особи місцевого само­вряду­ван­ня категорій 4-7 (керівники управлінь і відділів виконкомів, секретарі міських рад, сільські та селищні голови тощо); військові посадові особи ЗСУ, Держспецзв’язку та інших військових фор­мувань; усі поліцейські; особи рядового чи начальницького складу держав­ної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, підрозділів цивільного захисту, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України; посадові та службові особи орга­нів прокуратури, СБУ, ДБР, НАБУ, дипло­ма­тичної служби, інших державних органів; посадові особи юридичних осіб публічного пра­ва – ті, хто виконує адміністративно-господарські або організа­ційно-розпорядчі функції в державних та комунальних закладах, установах чи підприємствах, тобто не лише керівники чи їхні зас­туп­ники (головні бухгалтери та керівники підрозділів, завідувачі відділів державних та комунальних установ, закладів та орга­нізацій, головні лікарі, керівники та заступники організацій та їхніх структурних підрозділів – начальники цехів, завідувачі відділів; особи, які керують ділянками робіт, – майстри, виконроби, бригадири тощо).

Ще раз підкреслю, останні зміни в законі, що їх перелічено трохи нижче, жодним чином не виводять з-під декларування таких поса­дових осіб: керівників закладів охорони здоров’я центрального, обла­сного, район­ного рівнів; керівників вищих навчальних закладів та їхніх заступників; президента, першого віце-президента, віце-прези­ден­тів та го­ловних учених секрета­рів Наці­ональної академії наук України та націона­льних га­лузевих академій наук, керівників нау­ково-дослідних інститутів та інших на­у­ко­вих установ; усіх посадових осіб дер­жав­них та комунальних підприємств.

Не є суб’єктами декларування жодного етапу: працівники державних органів, які виконують функції з обслуговування (сек­ретарі, стенографісти, архіваріуси, діло­води, охоронці, якщо вони не виконують організаційно-розпорядчі чи адміністра­ти­в­но-господарські функції); посадові особи приватних під­при­ємств, навіть якщо в них є частка державної або комунальної вла­с­ності; військовослужбовці строкової служби; приватні та дер­­­жавні но­таріуси, адвокати.

Напередодні запуску другого етапу декларування Верховна Рада вирішила звільнити від обов’язку подавати декларації деякі категорії бюджетників. Так, з кола декларантів, зокрема, виклю­чаються: посадові особи державних та комунальних закладів охорони здоров’я сільського та селищного рівнів, посадові особи інших закладів охорони здоров’я, якщо вони не є керівниками цих закладів; посадові особи державних та комунальних дошкільних і шкільних навчальних закладів, посадові особи вищих навчальних закладів нижче рівня керівників та заступників керівників цих зак­ладів; посадові особи закладів культури та мистецтва (дер­жавних і комунальних театрів, музеїв тощо); посадові особи дер­жав­них або комунальних закладів у деяких інших сферах (со­ціального обслуговування населення; соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соціального захисту вете­ранів війни та учасників АТО; науки; відновлення і збереження національної пам’яті; фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання).

Нагадаю, у перший етап, який розпочався 1 вересня 2016 року, потрапили близько 100 тисяч осіб. Усі вони у 2017 році по­да­ва­тимуть звіт про статки та витрати вже вдруге: президент, пре­м’єр, члени Уряду, заступники міністрів, керівники державних органів та їхні заступники; народні депутати України; близько 7 тисяч суддів; 10 тисяч прокурорів; 11 тисяч слідчих; 300 держслужбовців категорії «А»: керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабміну, голови місцевих державних адмі­ністрацій, голови апаратів Конституційного Суду, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів тощо; 63 тисячі державних служ­бовців категорії «Б»: керівники структурних підрозділів Секре­таріату Кабміну та їхні заступники, керівники структурних підроз­ділів міністерств, інших державних органів, їх заступники, керів­ни­ки територіальних органів цих державних органів та їхніх струк­турних підрозділів; керівники апаратів Апеляційних та місцевих судів, керівники структурних підрозділів апаратів судів, їхні зас­тупники; 500 посадових осіб місцевого самоврядування 1-3 категорій.

З початком другого етапу декларування в нову електронну сис­тему подаватимуть усі види декларацій: щорічні декларації, які повинні бути подані в період з 1 січня до 1 квітня; декларації перед звільненням; декларації після звільнення (подаються до 1 квітня наступного року); декларації кандидатів на посади суб’єктів декларування.

Слід звернути увагу, що всі ті, хто претендує на будь-яку дер­жавну посаду, посаду в органах місцевого самоврядування або в інших юридичних особах публічного права, з 1 січня повинні бу­­ду­ть заповнювати і подавати електронну декларацію за новою формою. Крім того, усі ті, хто у 2016 році звільнився, тобто при­пи­­­нив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або міс­цевого самоврядування, – повинні подати до 1 квітня 2017 ро­­ку декларацію за 2016 рік. Це стосується всіх осіб, яких вва­жають суб’єктами декларування, навіть тих, хто був звільнений до 1 вересня 2016 року.

Також із 1 січня на всіх декларантів поширюється обов’язок по­давати в електронну систему повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, якщо такі будуть. Таке повідомлення по­да­єть­ся, якщо декларант отримав дохід або придбав майно на суму більше 50 прожиткових мінімумів, які встановлені на 1 січня відповідного року. Тобто, у 2017 році це зміни на суму більше 80 000 гривень. Повідомлення повинно бути подане протягом 10 днів після отримання такого доходу або придбання майна. Це електронний документ, який подається окремо від декларації. Він призначений оперативно повідомляти про отримані значні доходи чи набуте майно – із тим, щоб запобігти або виявити можливий конфлікт інте­ресів чи незаконне збагачення. Одразу після подання, повідом­лення стає публічним на сайті НАЗК.

Як подати декларацію? Перше питання, яке має вирішити декларант, – це отримання електронного цифрового під­пису (ЕЦП), без якого неможливо за­реєст­ру­ватися в системі й подати декла­ра­цію. Дек­ларації заповнюються і по­даю­ться на сайті Національного аген­тства з питань за­побігання корупції (НАЗК) після авторизації з використанням ЕЦП. У кож­ного декларанта є власний елект­рон­ний кабінет у системі, де він може ство­рю­вати чернетки декла­ра­цій, зберігати в них дані й повертатися до них у зручний мо­мент для завершення за­повнення. Декла­ранти повинні самос­тійно отримати ЕЦП шляхом звернення до від­повідного акре­дитованого центру сертифікації ключів. До­даткову інформацію можна отри­ма­ти на сторінці Центрального засвід­чу­ва­ль­ного органу Мініс­тер­ства юстиції України. Можна та­кож звер­ну­тися до службової особи, яка відповідає за інфор­ма­ційне за­без­печення в органі, де працює декларант, для отримання роз’яс­нення щодо видачі ЕЦП.

Що і як треба декларувати? Нові об’єкти декларування, які були від­сутні у декларації за старою формою: об’єкти незавер­ше­ного бу­дівництва незалежно від стадії будівництва та земельні ді­лянки, на яких вони розташовані; цінне рухоме майно – ювелірні ви­роби, твори мистецтва, електронні пристрої тощо, якщо вартість одного предмета перевищує 100 прожиткових мінімумів. При цьо­му цінне рухоме майно, крім транспортних засобів, набуте (прид­бане, отримане як подарунок тощо) до подання декларантом своєї першої декларації в нову систему, може декларува­ти­ся без заз­на­чення його вартості та дати набуття; юридичні особи, бене­фі­ціар­ним власником (контролером) яких є декларант або члени його сім’ї; майно, формальним власником якого є третя особа, але його контролює і може фактично розпоряджатися ним дек­ла­рант або член його сім’ї – так звана бенефіціарна власність на майно; інформація про співвласників майна, а також про власників майна, яке знаходиться в оренді чи іншому користу­ванні дек­ла­ранта та членів сім’ї; залишки коштів на будь-яких банківських ра­хун­ках, у тому числі поточних та карткових; готівкові кошти (збе­рігаються не на банківському рахунку), якщо грошові активи дек­ларанта перевищують 50 прожиткових мінімумів; будь-які доходи, включно з інформацією про джерело доходу – наприклад, треба заз­начити, хто зробив подарунок декларанту або члену сім’ї, вип­латив гонорар чи заробітну плату; кошти, позичені декларантом чи членом сім’ї одне одному або третім особам; нематеріальні активи – об’єкти інтелектуальної власності тощо; робота за су­міс­­­ництвом декларанта; членство декларанта в громадських об’єд­­наннях та їхніх керівних, ревізійних чи наглядових органах.

При заповненні декларації слід пам’ятати про встановлені за­ко­ном пороги декларування, тобто про мінімальний розмір майна, після перевищення якого про об’єкт необхідно зазначити в елект­ронній декларації. При цьому з 1 січня 2017 року при визначенні порогів ви­користовується не мінімальна заробітна плата, як ра­ніше, а розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працез­датних осіб на 1 січня звітного року. Наприклад, для щорічних дек­ла­­рацій, які повинні бути подані до 1 квітня 2017 року, розмір про­жит­кового мінімуму бе­реться станом на 1 січня 2016 року і стано­вить 1 378 грн. Хоча згідно із законом про Держбюджет на 2017 рік, роз­мір прожиткового мінімуму з 1 січня 2017 року збільшується до 1 600 грн., цей збільшений розмір буде застосовуватися лише для декларацій, які охоплюють 2017 рік – наприклад, для декларацій перед звільненням, які подаються в 2017 році, якщо перед тим була подана щорічна декларація за 2016 рік. Водночас для пові­дом­лень про суттєві зміни в майновому стані застосовується роз­мір прожиткового мінімуму, що діє на 1 січня року, у якому було отри­мано дохід або придбано майно – тобто 1 600 грн. після 1 січня 2017 року.

Пороги для декларацій, що охоплюють 2016 рік. Цінне ру­хоме майно (ювелірні вироби, твори мистецтва, електронні прист­рої тощо). Зазначається, якщо одна річ коштує більше 137 800 грн. (100 прожиткових мінімумів). Подарунок (у грошовій формі). Якщо роз­мір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) про­тягом року, перевищує 6 890 грн. Подарунок (у негрошовій формі). Якщо вартість одного подарунка перевищує 6 890 грн. Гро­шові активи. Декларуються, якщо сукупна вартість активів у різних фор­мах перевищує 68 900 грн. Видатки. Декларуються, якщо разо­вий видаток перевищує 68 900 грн. Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Подається упродовж 10 днів після отримання доходу або придбання майна (одного об’єкта) на суму більше 50 про­житкових мінімумів (з 1 січня 2017 року – більше 80 000 грн).

Закон про запобігання корупції передбачає прозорість та відк­ри­тість більшості даних для громади завдяки відкритому доступу до них через Інтернет. Це важлива умова ефективності заходів фі­­нан­сового контролю – публічність інформації про майно, доходи і вит­рати декларанта ускладнює незаконне збагачення службовців і допомагає виявляти конфлікти інтересів.

Декларація містить персональні дані декларанта і членів його сім’ї. Тому на відк­ритому веб-сайті одразу після її подання пуб­лікується копія декла­рації, яка не міс­тить деякі персональні дані, що їх Закон виз­начив як конфіденційні: по­дат­ковий но­мер, серія та номер пас­пор­та, місце про­жи­­вання, дата на­род­жен­ня, повна адреса місця знаходження нерухомості дек­ла­ранта або членів його сім’ї (оприлюд­нює­ться лише назва області, ра­йону та насе­леного пункту, де така нерухо­мість знахо­ди­ться). Обмеження доступу до цієї ін­фор­­мації важливе для захисту приват­ності й за­безпечення безпеки особи. Повна інфор­мація з декларації доступна лише упов­но­ва­женим працівникам НАЗК та пра­воохо­рон­них органів.

Слід відзначити, що після першої хвилі декларування з’ясу­ва­лося, що електронна система на цей момент не в усьому від­по­відає закону в частині оприлюднення інформації. Так, на жаль, на публічному веб-сайті обмежено доступ до інфор­мації про юридичні особи, які згадуються в декларації (наприклад, до їхнього коду ЄДРПОУ), що суперечить Закону і повинно бути вип­равлене.

Кого вважають членом сім’ї декларанта? Закон визначає, що членом сім’ї суб’єкта декларування є дружина або чоловік, на­віть за умови їхнього фактичного окремого проживання. Чле­ном сім’ї також є будь-яка інша особа, якщо одночасно наявні такі три ознаки: спільне проживання з декларантом, ведення спільного гос­подарства, а також взаємні права та обов’язки, які мають ха­­рактер сімейних. Це визначення виключає, наприклад, спільну оренду нерухомості за відсутності сімейних відносин. Членом сім’ї може бути як родич декларанта – наприклад, дитина чи батьки – так і співмешканець. Таким чином, інформація про родичів дек­ла­ранта (навіть близьких), які проживають окремо від нього – у декларації не зазначається, оскільки їх не вважають за Законом членами сім’ї. Так само для того, щоб особу вважали членом сім’ї, не­достатньо спільної реєстрації місця проживання за однією адресою – визначальним знову є наявність зазначених вище ознак. У законі не визначено, скільки повинно тривати спільне проживання. За роз’ясненням НАЗК, йдеться про останній день звітного періоду. Наприклад, якщо всі три ознаки наявні станом на 31 грудня – потрібно декларувати таку особу як члена сім’ї у щорічній декларації.

Чи може член сім’ї не дати інформацію про себе? Закон доз­воляє членам сім’ї відмовляти в наданні інформації. Адже по­дання декларації – це обов’язок декларанта, і лише він несе від­по­відальність за неподання даних чи подання недостовірних даних. Суб’єкт декларування може знати про наявність певного об’єкта декларування, наприклад, нерухомості у члена сім’ї, але не знати де­талей і запитати про них у члена сім’ї. Останній може відмо­ви­тися надавати таку інформацію. Тоді декларант повинен зазначити в декларації всю відому йому інформацію про такий об’єкт, а щодо решти зробити помітку «Член сім’ї відмовився надати інформацію». При цьому якщо декларант знав ці дані, але не зазначив в декла­рації, і це буде встановлено, то можливе притягнення декларанта до відповідальності за подання завідомо недостовірних відо­мостей. Слід також пам’ятати, що за законом, якщо хоча б одне поле в декларації позначено як «член сім’ї відмовився надавати інформацію», така декларація повинна пройти повну перевірку, під час якої НАЗК перевірить усі дані – як про суб’єкта декларування, так і про члена сім’ї.

Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю: 1. Невчасне подання: адмінвідповідальність (штраф від 850 до 1 700 грн.) у разі відсутності поважних причин нев­час­ного подання декларації – наприклад, хвороба, відрядження, мобі­лі­­зація. 2. Умисне неподання декларації: кримінальна відпо­віда­ль­ність може настати, якщо декларант не подасть декларацію після того, як НАЗК виявило неподання і надало можливість подати дек­ларацію. 3. Завідомо недостовірні відомості в декларації: ад­мін­від­повідальність, якщо подано недостовірні відомості стосовно майна вартістю 100-250 прожиткових мінімумів (з 1 січня 2017 року – 160-400 тис. грн.) – штраф від 17 до 42,5 тис. грн.; кримі­на­льна відповідальність, якщо подано недостовірні відомості сто­сов­но майна вартістю більше 250 прожиткових мінімумів (400 тис. грн.) – штраф від 42,5 до 51 тис. грн., або громадські роботи, або позбавлення волі до 2 років, а також позбавлення права зай­мати відповідні посади. Якщо недостовірні відомості стосуються майна вартістю менше 100 прожиткових мінімумів (160 тис. грн.), то можлива лише дисциплінарна відповідальність. Відпові­даль­ність за зазначення в декларації недостовірних відомостей настає лише за умисне подання недостовірних відомостей. Тобто описки і ненавмисні помилки каратися не будуть. У декларанта є право по­дати виправлену декларацію один раз упродовж 7 календарних днів після подання відповідної декларації. Після цього строку дек­ла­рант теж може внести виправлення – але лише після повідом­лення про це НАЗК і отримання відповідного дозволу. При цьому по­­дання виправленої декларації не звільняє від відповідальності за завідомо недостовірні відомості.

Підготував Віктор ГРИЦЮК.