Головна Цікаво Пенсійна система України та пенсійна реформа: чекати не варто! Потрібно діяти!

Пенсійна система України та пенсійна реформа: чекати не варто! Потрібно діяти!

1737

З 1 січня 2004 року в Україні, у зв’язку із набранням чинності Законів «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стра­хування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та «Про недержавне пенсійне за­безпечення» від 09.07.2003 року №1057-ІV, була введена нова пен­сійна система – трирівнева.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий рівень – нако­пи­чувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення.

Перший рівень. В його основі лежить всім нам відома з ра­дян­ських часів пенсійна система, правда, дещо реформована. Він є системою пенсійних виплат, внески в яку платять всі гро­мадяни, котрі працюють, та їх роботодавці. За рахунок цих кош­тів власне і виплачуються пенсії та встановлюється її мінімальний рівень. Солідарна система збережена для пенсійних виплат сьогоднішнім пенсіонерам та тим, хто досягне пенсійного віку у найближчі роки. В реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної плати, з якого здійснювались страхові внески, та страхового стажу, впродовж якого вони спла­чувались.

З 1 жовтня 2011 року громадяни мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється у роз­мірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра­цез­датність, визначеного законом (стаття 28 Закону №1058-ІV) – на сьогодні 894 грн. Таким чином, для отримання за новим за­конодавством хоча б мінімальної пенсії за віком потрібно про­працювати 30 чи 35 років (для жінок і чоловіків відповідно) із що­місячною заробітною платнею в розмірі не менше мінімальної. Звісно ж, офіційно працевлаштованим!!!

А що ж для тих, хто не заробив такого страхового стажу? А це і підприємці, і ті, хто працюють неофіційно або на неповну ставку. Закон України «Про пенсійне забезпечення» передбачає: «При досягненні громадянами пенсійного віку, але за відсутності необ­хідного страхового стажу з поважних причин, їм приз­на­ча­ється соціальна пенсія в розмірі 30% від мінімальної пенсії за ві­ком». Аж 268 гривень! Чи достатньо людині такої суми на місяць??? А що для тих, хто не заробив і 15 років страхового стажу? Від­повідь очевидна: пенсії не буде.

Ведення і обслуговування солідарної системи здійснює Пен­сійний фонд України.

Створення Другого рівня пенсійної системи буде означати впровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть її полягатиме в тому, що частина обов’язкових внесків (загальний рівень відра­хувань залишиться незмінним) буде накопичуватись в єдиному Накопичувальному фонді та обліковуватись на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою отримання інвес­тиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами будуть здійснювати компанії з управління акти­вами (КУА), які будуть вибиратися на конкурсній (тендерній) осно­ві. Безпосереднє збереження пенсійних активів буде здійснювати банківська установа – зберігач, яка нестиме від­по­відальність за цільове використання цих активів. Кошти на інди­відуальних накопичувальних пенсійних рахунках будуть влас­ніс­тю цих громадян, і вони зможуть скористатися ними при до­сяг­ненні пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, рані­ше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності).

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов і створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду і регулювання в цій сфері, а також необхідної інфраструктури (орієнтовно 2014 рік).

У Накопичувальному фонді братимуть участь особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповни­лось 35 років. Особи, старші 35 років, не братимуть участі у дер­жавному Накопичувальному фонді.

Законом визначено, що розмір відрахувань до Накопи­чува­льного фонду не може перевищувати 7% суми заробітної плати (доходу).

Законопроектами також передбачається, що громадянам буде надано право перевести їх обов’язкові пенсійні заощадження із Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пен­сійного фонду (тобто на третій рівень).

Третій рівень – система недержавного пенсійного забез­печен­ня (третій рівень пенсійної реформи), яка створена для форму­вання додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забе­зпечення, як передбачено законодавством, здій­сню­ють: не­дер­жавні пенсійні фон­ди (НПФ), шляхом укладання пенсійних кон­трактів між адмі­ністра­то­ром пенсійних фондів і вкла­д­никами; банки, які уклали договори про відкриття пенсійних де­по­зитних рахунків (але не більше суми, визначеної для відшкодування Фондом гаранту­вання вкладів фізичних осіб); компанії убезпечення (страхування) життя (КУЖ), шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті.

Виняткове право забезпечувати нашим громадянам саме до­вічні пенсії надано лише компаніям убезпечення життя. Також, згідно з Законом, громадяни мають право перевести свої зао­щад­ження із пенсійних програм у банках і НПФ до такої пенсійної про­грами у компанії убезпечення життя.

Розуміючи глибину проблематики «пенсійної ситуації», держава заохочує громадян до активної участі у Третьому рівні пенсійної системи (недержавного пенсійного забезпечення). Наприклад, фізична особа, яка уклала договір довгострокового страхування жит­тя або недержавного пенсійного забезпечення, може ско­ристатися податковою знижкою і повернути до 15% від платежів за такими договорами. А підприємство-роботодавець, яке уклало довгострокові договори страхування життя для своїх працівників, може віднести такі платежі на валові витрати в межах до 25% фонду заробітної плати, а за договорами недержавного пенсійного страхування ще й не сплачувати єдиний соціальний внесок з таких платежів.

До того ж, уже зараз точиться дискусія про те, що навіть ма­к­­симальний розмір відрахувань у Другому рівні Пенсійної системи (7%) – це надто мало у абсолютному вираженні і, як наслідок невелика «добавка» (близько 15-30%) до пенсії, адже це відрахування лише із офіційної заробітної плати, величина якої залишає бажати кращого.

Також лунають слушні зауваження наших країн-сусідів, які пройшли шлях пенсійної реформи, що не варто витрачати значні бюджетні кошти, яких і так не вистачає, на створення і обслу­говування Другого рівня Пенсійної системи. Доцільніше було б покласти ці обов’язки на недержавні установи, які до цього вже готові, тобто на третій рівень – недержавного пенсійного за­безпечення. Таким чином держава зможе заощадити значні кошти і натомість отримати довгострокові інвестиції в економіку від власних громадян, а не від зовнішніх кредиторів. Та й відсотки за ці інвестиції сплатити потім своїм же громадянам, а не віддати за кордон, таким чином, знову інвестувавши кошти у свою еко­номіку. А досвід останніх років показав, що найбільш підго­товленими до питання такої передачі і найбільш стійкими до фінансових коливань є компанії убезпечення життя. Та й на відміну від банків і НПФ, компанія убезпечення життя може не лише накопичувати та примножувати кошти своєму клієнту до дати виходу на пенсію (до речі, тут вік виходу на заслужений від­по­чинок визначає сама людина), а ще й забезпечити йому та його близьким захист та підтримку для подолання фінансових наслідків від непередбачуваних подій в житті, таких як: травматичні ушкодження, хірургічні втручання, критичні захворювання, втра­та працездатності, смерть годувальника сім’ї. Причому цей захист забезпечується з першого дня дії договору і в сумах у сотні разів більших від вже сплачених коштів у таку свою пенсійну чи накопичувальну програму, тобто в межах страхових сум за своїм договором убезпечення життя.

Слід також додати, що директивою 2002/83 Євросоюзу від 05.11.2002 р. до додаткових функцій компаній з убезпечення життя відноситься управління активами недержавних пенсійних фондів.

І ще один важливий чинник стосовно гарантій збереження інвестицій громадян: кошти резервів із страхування життя мо­жуть використовуватись компанією убезпечення життя ви­нят­ково для виконання зобов’язань за договором убезпечення життя та не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі бан­крут­ства чи ліквідації, і підлягають передачі іншій компанії для вико­нання зобов’язань перед клієнтом або самій застрахованій особі. Отож, можливі фінансові негаразди компанії ніяким чином не відображаються на самих клієнтах компанії!!!

Наостанок варто ще раз зазначити, що в Україні зако­нодав­ством визначено три суб’єкти недержавного пенсійного забезпе­чення. Дане законодавство та Господарський кодекс України передбачають рівні можливості на ринку для всіх учасників не­державного пенсійного забезпечення, обмежують монополізм та сприяють здоровій конкуренції у сфері їх господарювання. І лише спо­живач пенсійних послуг, зважуючи на шальках терезів зміст, при­бутковість та надійність послуги, має визначати, кому і на яких умовах доручати свої пенсійні заощадження.

А ось те, що це потрібно робити, аби потім не залишитись без пенсії, сумнівів уже не викликає ні в кого. І чим раніше, тим краще !!!

Офіс представництва компанії ПрАТ «СК «Аегон Лайф Україна»: смт Шацьк, вул. Шковороди, 29 (магазин «За­будовник», 2-й поверх). Тел. 096-96-51-007.

Тетяна ПЕХ, юніт-менеджер компанії.