Екскурсію до місця, де вирішується доля мільйонів українців, здійснила минулого тижня делегація Шацького та Старовижівського районів. Місце це – Верховна Рада України. А дякувати за цю подорож потрібно народному депутату від Ковельського виборчого округу №21 Степану Івахіву та його команді з благодійного фонду «Патріоти Волині». Шацьку частину делегації, куди ввійшли сільські та селищний голови, керівники окремих установ району, очолили голова Шацької РДА Василь Голядинець та голова Шацької районної ради Сергій Карпук.
З найвищим законодавчим органом державної влади України пов’язані всі значимі події в новітній історії нашої держави. Це і внесення до сесійної зали депутатами першого скликання Ради Прапора незалежності 24 серпня 1991 року, і прийняття Конституції України 28 червня 1996 року. Саме Парламент у лютому 2014 року став єдиним легітимним органом державної влади після бурхливих подій Революції Гідності, а на спікера парламенту Олександра Турчинова були покладені обов’язки Президента України.
І ось ми в стінах будинку Верховної Ради України. Правда, перед цим довелося пройти фейс-контроль та перевірку речей сканером. Взагалі будівля Парламенту знаходиться під посиленою охороною. По всьому периметру виставлені кордони поліцейських, стоять автозаки. Нас відразу зустрів Степан Івахів, розповів, над якими законопроектами зараз працюють депутати. Відбулося і традиційне фотографування з учасниками екскурсії. Це робилося на першому поверсі будівлі, який складається з вестибюля і головного фойє. Все доволі таки просто, але водночас величаво і красиво. Саме тут розташована велика художня композиція «Квітуча Україна», виконана в плафоні і розташована в центральній частині стелі головного фойє над парадними сходами.
Піднімаємося ними. Ось тут і з’являються в просторі знайомі з телевізора народні обранці. Головний радикал країни Олег Ляшко за улюбленою справою – роздає інтерв’ю центральним телеканалам, сміливо та коротко називаючи когось «скотиняками». Поряд з нами проходить в діловому костюмі представниця «Батьківщини» Олександра Кужель. Мирно про щось бесідують депутат з «Народного Фронту» Георгій Логвинський, якого нещодавно було обрано Віце-Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи і радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк. А ще бачу Сергія Лещенка, Івана Вінника та Олексія Гончаренка із «Блоку Петра Порошенка», Ігоря Лапіна, волинянина із «Народного Фронту», та багатьох інших. Ми знаходимося біля центрального входу до сесійної зали, до якої пускають лише народних депутатів. На цьому поверсі знаходиться художнє полотно «Державотворення», на якому відображено момент прийняття Акту проголошення незалежності України, і яке було відкрите 22 серпня 2001 року з нагоди 10-ї річниці Незалежності.
Прямуємо на третій поверх будинку. Бачимо виставки робіт живопису, графіки, народної творчості, фото, книжкові та інші експозиції. Заходимо на балкон, на якому розташовані ложі дипломатичного корпусу та преси, місця для гостей. Перед нами відкривається сесійна зала парламенту та плечі народних депутатів. Сама зала мені видалася меншою, ніж по телевізору. За роботою депутатів не дуже багато, але якщо вірити електронному табло (йшло голосування), їх повинно було бути не менше 300. Атмосфера невимушена: щось говорить Ірина Геращенко, віце-спікер Верховної Ради, про щось між собою перекидаються словами депутати, нудьгують на свої робочих місцях численні журналісти. Тільки один з них націлив об’єктив свого фотоапарату на депутата і слідкував за його роботою. Таке «полювання» часто-густо відкриває багато сенсацій з життя та роботи парламентарів.
Вийшовши із будинку і погулявши біля Маріїнського палацу, або, як його ще називають, Президентського, нас запросили до входу, який знаходиться протилежно до центральних дверей Парламенту. Напис на таблиці: «Комітети Верховної Ради України». Поблукавши його коридорами, спускаємося у підвал, де розташована їдальня-буфет народних депутатів. І хоч вона розділена на дві зали, місця, як на мене, малувато. У меню відсутні спиртні напої, їх заборонили тут продавати років зо три назад. Фотографувати та вести відеозйомку в їдальні заборонено. Перші та другі страви, десерти та салати видають з декількох окремих прилавків, до яких шикується черга. Стали до неї і ми. Меню доволі скромне. Особливих делікатесів я не побачив. Хіба що впадала в очі свіжа полуниця зі сметаною. Для себе я зробив такий висновок: харчі тут такі, щоб депутати перекусили і не залишилися голодними. Судіть самі: компоти, соки, супи, борщі, свіжа картопля з котлетами чи відбивними, кондитерські випічки, сирники, грибні страви тощо. До речі, уже минає два роки, як у стінах їдальні-буфету дозволили простим українцям замовляти банкети і корпоративи. Ще однією цікавою обставиною є те, що в їдальні Парламенту їжу не готують, її туди привозять вже в приготовленому вигляді. Коли обідала наша делегація, за столами сиділи переважно працівники апарату Верховної Ради, знайомих облич нардепів я не побачив. Хіба що зайшов потім до зали Борис Тарасюк із «Батьківщини». В середньому обід обійшовся у 100-120 грн., чеки за якого збирав і, напевно, потім оплачував представник благодійного фонду «Патріоти Волині».
А потім була екскурсія на автобусі з гідом переважно центральною частиною Києва. Делегація побувала в Києво-Печерській лаврі та пройшлася вулицею Інститутською, де лилася кров Героїв Небесної Сотні у лютому 2014 року. Побували і на Майдані Незалежності. Зараз тут чисто і прибрано, покладено бруківку. Про трагічні події трирічної давнини нагадують лише букети квітів, які лежать просто на вулиці, та портрети Героїв, які тоді віддали своє життя за майбутнє України.
Віктор ГРИЦЮК.
